Ге́нрик Сенке́вич (пол.Henryk Sienkiewicz, 5 травня 1846 — 15 листопада 1916)— польський прозаїк. Сенкевич— автор низки оповідань і романів, зокрема, «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (1897–1900). Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року.
Зло, немов хвиля, б’ється об берег і повертається назад[2].
Я завжди вірю в те, у що мені вигідно вірити, і в цьому полягає моя філософія[3].
Свобода — це право робити, що хочеш, і заважати іншим робити те, що вони хочуть[2].
Смола так не липне до одягу, як погана слава — до імені[4].
У світі зла, дурниць, невпевненості і сумнівів, званих існуванням, є одна річ, для якої ще варто жити і яка, безсумнівно, сильна як смерть, — це любов[2].
Ніщо так не підкорює, не пом'якшує чоловічогосерця, як свідомість, що його люблять[2].
Якщо любов не може захистити від смерті, то принаймні примиряє з життям[2].
Якщо сліпий, спіткнувшись об камінь, впаде на дорозі, завжди лає камінь, хоча виною його сліпота[2].
↑365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0