Цвєтінська Маріанна Сергіївна

Маріанна Цвєтінська

Стаття у Вікіпедії

Маріанна Цвєтінська (нар. 28 липня 1991, м. Верхньодніпровськ) — оперна співачка, заслужена артистка України, солістка Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.

Цитати

Безсумнівно, ще однією з моїх найулюбленіших постановок Львівської опери є «Діалоги Кармеліток» Пуленка, в режисурі Василя Вовкуна та під орудою Івана Чередніченка. Музика Пуленка є моєю великою любовʼю. Ще в консерваторські часи я вивчила його монооперу «Людський голос». Цей твір став для мене одкровенням і справжнім викликом, передусім через обʼєм (40 хвилин постійного співу), складність музичної мови й французьку. Але робота над «Людським голосом» допомогла мені зрозуміти композиторський стиль Пуленка, його гармонічні прийоми, дала відчуття його музики. Завдяки цьому підготовка до «Діалогів» далась мені легше.

Вірю в перемогу. Бачу Україну вільною, сильною, відомою світу не лише через війну, а й через її культуру, музику, голоси, які звучать вільно й гордо. У моїх мріях ми вже не боремося за право існувати, а просто творимо й живемо. Я бачу театр ще більш впевненим і сміливим, із новими постановками, сучасним поглядом на класику, із глядачами, які приходять сюди за натхненням.

І ще не можу не згадати про найсвіжішу оперу в репертуарі театру — відновлений «Золотий обруч» Бориса Лятошинського. Сюжет опери «Золотий обруч» нагадує нам, що історія циклічна, а театр є дзеркалом того, що відбувається в суспільстві, в країні. Над цим оперним спектаклем ми працювали з Іваном Уривським і маестро Іваном Чередніченком. Це був надзвичайно захопливий процес. Музична мова Бориса Миколайовича стала для мене відкриттям і випробуванням водночас. Ця опера не схожа на жодну з тих, що я виконувала раніше. Однак тим вона й цінна для мене, і відтепер це перлина мого репертуару. І беззаперечно, співпраця з Уривським була інтригуючою — ми всі дуже чекали спільної роботи з цим театральним режисером.

Колись прочитала таку фразу в Мережі: «Стосунки мають бути вашим безпечним місцем, а не ще однією битвою, яку ви ведете». Мені дуже імпонує такий погляд на відносини. Нам з Іваном пощастило, що наше кохання ґрунтується на величезній повазі одне до одного, на захопленні та спільних цінностях. Кожного дня плекаємо таке ставлення одне до одного.

Моя закоханість у Львів та Львівську оперу почалась ще у 2015 році, тоді я вперше приїхала сюди відпочити та познайомитись із містом. Гуляючи вуличками Львова, милуючись архітектурою та атмосферою, я почувалася наче вдома. А коли вийшла на площу перед оперним театром, просто перехопило дух від краси. Ще тоді спало на думку: «Я хочу тут жити й працювати». Відтоді я знала, що маю ще більш наполегливо вдосконалювати свої техніку, акторську майстерність і репертуар, докласти максимум зусиль, щоб приїхати на прослуховування й боротися за місце в оперній трупі.

Робота над оперою Станковича стала одним із джерел сили й натхнення, мотивацією не опускати руки, співати й жити далі. Я дуже пишаюсь цією постановкою та командою, яка над нею працювала.

Серед знакових для мене постановок, які Львівська опера втілила вже за час повномасштабного вторгнення, — «Страшна помста» Євгена Станковича під орудою маестро Володимира Сіренка у режисурі Андреаса Вайріха. Над оперою працювали восени 2022 року, під час перших атак на енергетичну інфраструктуру України. Памʼятаю, як ми приходили в театр на генеральні репетиції та чекали годинами, щоб зʼявилось світло. Декілька разів репетиції так і не відбулись. Проте премʼєра відбулася з успіхом. Для мене робота над цим спектаклем — особливий досвід. Вперше з початку великої війни ми вийшли на сцену втілити в життя музику Станковича, одного з найгеніальніших композиторів сучасності, і відчули єдність разом з колегами та глядачами, яким потрібна була цілюща сила мистецтва.

У Львівській опері я відчуваю й мистецьку, й особисту свободу. Тут я можу зростати, розкривати свій голос, щоб він звучав найповніше й найяскравіше.

У наших з Іваном стосунках все відбувалося скоріше не «раптом», а поступово, через взаємну підтримку, повагу та спільні цінності. Я вірю, що так і народжуються справжні почуття. Сім'я — це свідомі, щоденні кроки назустріч одне одному, прийняття та безумовна підтримка. Ми обоє — самодостатні люди, саме тому можемо бути по-справжньому разом. — Про одруження з Іваном Чередніченком

Чесно кажучи, в умовах війни баланс тримати дуже важко. Новини, щоденні обстріли, біль за свій народ і країну — найбільший мій стрес. Окрім того, кожен має свої життєві складнощі. Але ми маємо продовжувати жити, працювати та робити все, що в наших силах, щоб наблизити перемогу. Останнім часом помітила, що мені допомагає дисципліна. Коли я маю певний розклад на день, мені легше бути продуктивною й в роботі й встигати приділяти час побуту та сімʼї.