І каже мені він, що бути я мушу
твердим, наче камінь, сміливим завжди;
що мушу одверто стрічати я дійсність,
мов буйний і пінявий наступ води. — Вірш "Левський"[1]
І я вже не плачу. І я не оплачу
твою, моя юність, примерхлу весну!
Бо очі мої випромінює вчитель
свій погляд спокійний і всмішку ясну. — Вірш "Левський"[1]
У ніч таку мене ти втратиш.
Совиний крик пролине в пітьмі,
як відповідь на посвист куль ворожих… — Вірш "У ніч таку"[1]
І квітами мою могилу
прикрасять друзі. Мати заридає
і поминки справлятиме скорботні — Вірш "У ніч таку"[1]
У ніч таку мене ти втратиш.
Совиний крик пролине в пітьмі,
і знову стане зовсім тихо. — Вірш "У ніч таку"[1]
Стаття у Вікіпедії