Хмельниччина

Вікіпедія

Хмельниччина

Національно-визвольна війна (Хмельниччина^[1], Польсько-козацька війна, Козацька революція, Велика українська революція, Українська революція^[2], Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування^[3], Визвольна війна^[4]^[5]) — назва історичного періоду, що мав місце у проміжку між 1648 та 1657 роками, та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на яких постала незалежна Українська козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядають як першу фазу Української національної революції XVII століття.

Цитати

	Національно-визвольна битва — це була війна проти польського колоніального гніту. І так сталося, що вона об’єднала людей. Хтось захищав свій маєток, землю, сім’ю. Велике значення мав і релігійний гніт. Вимоги могли бути різними. Козаки, наприклад, вимагали, щоб у них були права, вольності та своя держава. А селянам дошкуляли пани. То була спільна біда. Спільний ворог. Тому й відбулося повстання. Смішно читати, що причиною інколи називають «прекрасну Єлену», яку у Хмельницького викрав Чаплинський. Але ж повстала вся Україна! Особиста кривда Хмельницького: втрата хутору, коханої жінки — це лише привід^[6].
	— Юрій Мицик

	Німецький історик XVII століття Йоган-Йоахім Мюллер зауважував, що коли вибухнула Національно-визвольна війна українського народу проти магнатсько-шляхетської Речі Посполитої 1648-1658 рр., під прапорами Богдана Хмельницького зібралося понад 200 000 повстанців. Анонімний український літописець XVII ст., відомий під умовним іменем Самовидця, тобто очевидця, також писав про ці події: «Все, що живе, піднялося в козацтво, і ледве можна було знайти в якому селі такого чоловіка, котрий би не мав сам або син його до війська йти»^[7].
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	У період Національно-визвольної війни 1648-1658 рр. генеральним писарем був Іван Виговський, який високо підняв значення військового писаря і канцелярії в цілому. Він був другою особою після Гетьмана, відігравав велику роль у проведенні зовнішньої і внутрішньої політики Гетьманщини, очолював її розвідку і контррозвідку. Під його керівництвом діяло 12 писарів. З того часу писарі у Гетьманщині мали особливо важливе значення, серед них були часто були гетьмани. Канцелярія стала називатися Генеральною Військовою і була центром державного життя»^[8].
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

Примітки

Джерела

о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. Як козаки Україну боронили. Видання 2-ге. — Київ: Кліо, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] Історія України: навч. посіб. / В. Б. Гарін, І. А. Кіпцар, О. В. Кондратенко. — К. : ЦУЛ, 2012. — Книга. — 240 с. — ISBN 978-611-01-0261-2

[2] Національна революція 1648—1676 // Шаблон:ЕІУ

[3] Степанков В. Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування // Шаблон:МСІУ

[4] Визвольна війна. Довідник з історії України.

[5] Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка — Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.

[6] Коло Хмеля. Юрій Мицик про сотарників Богдана Хмельницького. 7 листопада 2025

[Козаки_—2022——48-7] Козаки , 2022, с. 48

[Козаки_—2022——95-8] Козаки , 2022, с. 95

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]