Хлус Віктор Іванович
Хлус Віктор Іванович | |
![]() |
Хлус Віктор Іванович (12 лютого 1958, Новгород-Сіверський, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — колишній радянський та український футболіст, нападник, згодом — Віце-Президент Федерації Футболу Києва і Київської області[1]. Майстер спорту СРСР з 1981 року.
Дружина — олімпійська чемпіонка, гімнастка Стелла Захарова.
Цитати
[ред.]«Передусім зазначу, що ми живемо нині в непростих умовах. Я не сліпий і не глухий, розумію, що відбувається в країні. Ініціатива назріла сама по собі: мені хотілося внести лепту в об’єднання нації. Ми, футболісти-ветерани «Динамо», не вміємо співати й танцювати — ми граємо у футбол, який завжди був поза політикою. Зрозумійте, що ми не підтримуємо якусь політпартію, позаяк маємо іншу рушійну силу. |
«Ветерани-динамівці з 22 по 24 лютого перебували на одному з турнірів у Росії [у Сиктивкарі, з нагоди Дня захисника вітчизни]. Щоправда, тоді була інша ситуація. Якби ми знали, що незабаром відбудеться анексія Криму, то, безумовно, наша команда туди би не відбула. До чого я: загалом ми були там майже п’ять днів, зрозуміло, за цей час ми дивилися тамтешнє ТБ, знаємо, як там зомбують. Проте, скільки би нам не говорили зусибіч, що ми розповідаємо їм неправду щодо ситуації на Батьківщині, ми все одно запевняли: «Це все неправда!». То був наш крик душі. Не уявляєте, скільки бруду ми вислухали на адресу українців. Наш колектив пробував через пресу та інтерв’ю розповідати, що відбувається насправді, проте це — крапля в морі. На мою думку, по їхньому ТБ — цілеспрямована щоденна пропаганда. Я був у Росії тиждень, а кримчани мешкають у АР все життя: складно уявити, що відбувалось у їхніх головах, коли по телевізору транслюються практично лише російські телеканали. Вочевидь, у мешканців півострова просто не було альтернативи, іншої думки! |
«Професіональний футбол тому й називається так, що люди, котрі ним займаються, на 100 відсотків сконцентровані на роботі. У них, вочевидь, немає часу висловлюватися щодо політичних подій. Не виключаю також, що в контрактах виконавців обумовлений пункт, який забороняє висловлювати особисту думку. Вірогідно, це має узгоджуватись із прес-службою та клубом у цілому. Відтак у провідних ФК не знайшлося людини, котра захотіла би говорити. Винятком став лише Шовковський. Бачу, що хлопець почав дозрівати як людина, позаяк кар’єра футболіста добігає свого кінця. Певне, розуміє, що зараз не потрібно тримати своїх думок при собі, щоби потім знайти себе в майбутньому житті. Тим паче, що після футболу дуже складно кудись потрапити. Вочевидь, найближчим часом якась політсила захоче бачити таку «рекламну» людину у своїх лавах. А стосовно молодих хлопців, то що їм сказати? Скоріше за все, для них це правильно: якщо не футбол, то де вони ще зможуть заробити гроші? |
Примітки
[ред.]