А ще це нові правила покоління зумерів. І причина, чому Інгрід[1] дуже вільна, полягає в тому, що вона все ще тікає від своєї історії, а це не найкращий спосіб. Я не стверджую, що вона повинна бути моногамною, але вона і не робить цього заради справжньої свободи. Це щось на кшталт безтурботності — коли цілує того хлопця і ту дівчину, а всередині відчуває біль. А Софія у цей час стає ревнивою, і це жахливо[2]. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»
На Шрі-Ланці я дізналася про чудову річ у релігії її мешканців: якщо ти злий на когось, то можеш взяти кокос, обійти з ним храм, а потім розбити його. Так вивільняєш злобу на людину. Нам не дозволяють цього робити в християнстві. Ви скажете: «О, я так не думаю». Але насправді ви просто пригнічуєте почуття злоби. Ваша мати — це єдина людина, яку ви часто хочете вбити. Зокрема, я часто хотіла вбити свою матір — якби був закон проти думок, мене б давно заарештували. Їй зараз 99 років, і я вже не маю такого відчуття. Моя мати говорила мені жахливі речі, і я, напевно, говорила жахливі речі їй, тому добре, що у фільмі є ця лінія з боку доньки[2]. — Про фінальну лінію у стрічці «Гаряче молоко»
Ребекка побачила багато моїх робіт у театрі, тож дуже приємно, коли хтось росте поруч з тобою і кличе, коли виходить на новий рівень. Але для мене ця роль прийшла в дуже вдалий час. Мені дуже подобається кіно, тому що я вільна. Я нарешті вільна від театру. Я багато чого навчилася саме в театрі. І є одна хороша річ у старості — ти вільний від своєї молодості[2]. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич
Так цікаво, що Роуз була сильною персонажкою. Ребекка тримала її, вона казала: «Ні, згладь це». Коли я питала причину, вона відповіла, що життя Роуз маленьке, а я не можу розширити його. Ребекка завжди мала рацію. Іноді я питала, чи можу спробувати зробити ще дубль по-іншому, а вона казала: «Ні, ні, у мене є те, що я хочу». Я думаю, що це було майстерно, бо багато режисерів кажуть: «Добре, ти не хочеш спробувати щось інше, тому що це було добре, але на випадок, якщо у нас буде вибір?». Вона б сказала, що не треба. Тому я б попрацювала з нею знову. Вона також була дуже щедрою до всіх і доброю щодня. Вона всім дякувала. Тож це було дуже по-сімейному[2]. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич
Фізично мені доводилося багато чого робити. Я ходила до хореографа та дізналася багато речей про людей з інвалідністю від тих, хто її мав. І я зрозуміла, скільки болю це приносить. А з болем важко грати: він впливає на м`язи, тому щоразу, коли я пила зі склянки чи робила щось подібне, то мала памʼятати про проблеми з триманням речей[2]. — Про підготовку до ролі жінки на кріслі колісному
Я думаю, що це екстремальна версія. Мати в пастці — це не те саме, що мати, яка може піти. Звичайно, дочка вже мала б піти, але вона не може так зробити. А ще мати сама її виховала, тож донька багато чим їй зобов`язана. Але Роуз навіть не має амбіцій щодо доньки, тому що біль, я думаю, робить тебе дуже егоїстичним[2]. — Про материнство у стрічці «Гаряче молоко»
Я знаю Дебору Леві досить добре, вона живе поруч зі мною. Я також читала книгу — вона дуже цікава тим, що незручна. Проте моя персонажка переписана для фільму, їй трохи додали історичного тла — наприклад, що вона ірландка, а не просто з Лондона[2].
Я також впровадила постійне смикання. Це було досить важко — ти не можеш його зіграти, бо це матиме штучний вигляд. Тож я працювала над тим, щоб це стало частиною мене. Під час знімань ми залишалися в маленькому містечку — коли я не працювала, то зупинялася в готелі й займалася у своєму кріслі колісному. Я багато пересувався в ньому сама. Така самотність біля моря була для мене корисною[2]. — Про підготовку до ролі жінки на кріслі колісному
Щодо персонажки — Роуз перебуває у спектрі «симпатичний-несимпатичний». Вона дуже егоїстична. Але егоїстична людина не знає, що вона є такою. Велике задоволення — грати таку героїню. Це не про те, що ти поводишся жахливо — швидше про те, що в тобі є щось погане[2]. — Про персонажку, яку зіграла у стрічці «Гаряче молоко»
Я б не сказала, що моя героїня — з тих, хто дивиться телевізор. Думаю, вона просто читає книги. У ній також є щось на кшталт гламуру. Нам було дуже весело підбирати костюми. Я думаю, вона пішла в місцевий магазинчик і купила кілька дуже гарних суконь[2]. — Про персонажку, яку зіграла у стрічці «Гаряче молоко»
Я думаю, що Роуз, як і Інгрід, теж хоче втекти від своєї історії з сім`єю. Але вона це зробила по-іншому — вийшла заміж, народила дитину. І захворіти психосоматично могла б кожна з них. Але Інгрід не хворіє, бо долає проблеми, просто маючи багато любові, любові, любові. А Софія на тій точці, де вона повинна вибрати шлях втечі. Ви говорили про екстремальну ситуацію в Україні, але насправді це стосується кожного з нас. Так, у набагато м`якшому масштабі — зокрема, як ми тікаємо від батьків, не приймаючи проблем, які у нас є, якими б вони не були. Насправді дуже важко бути вільним. Моїй матері 99. Я не вільна[2]. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»
Я думаю, що саме тут ми можемо бути корисними, якщо зробимо це чесно. Це невесело — бути на кріслі колісному. Це нелегко — коли твоя донька мусить постійно возити тебе до туалету. На знімальному майданчику Емма возила мене на кріслі колісному — це було важко, спекотно, але вона це робила. Якось вона відвозила мене на обід навіть не під час знімань. Мені дуже шкода цих людей, але, можливо, у фільмі вони побачать щось про себе і про те, як їхній стан впливає на родину. Бо життя змінюється у всіх. І, можливо, в цьому випадку хтось зрозуміє, що він би дозволив своїй дочці втекти й бути собою, якщо ви дуже залежні один від одного. Бо цей фільм і про співзалежність, чи не так? Звичайно, в Україні проблема більше глобальна, мені дуже шкода. Насправді поранені мають жахливе прокляття — триматися все своє життя, попри будь-що[2].
Якби я сказала, що хочу імпровізувати, то могла б. Я додала трохи ірландського у фільм. І намагалась додати більше жартів[2]. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич
Я не знаю, чи буде вона коли-небудь з іншою жінкою. Просто того літа вона зустріла саме її. І я думаю, що обидві героїні дуже добре говорять про це. Страх робить помилку. Софія біжить від матері, бо вона зводить її з розуму. Дівчина зустрічає іншу людину, яка насправді досить небезпечна і також має таємницю. І надія лише на те, що Софія колись зустріне не травмованого чоловіка чи жінку. Бо саме така не пошкоджена травмою людина — це важлива зустріч для молодої персони, яка не може знайти себе[2]. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»
_(54100308426)_(cropped).jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
