Фридайвінг (англ.freediving, від англ.free— вільно та англ.dive— пірнати)— підводне плавання із затримкою дихання (апное). Цю найдавнішу форму підводного плавання досі практикують як зі спортивною, так і з комерційною метою[1].
Від акул помирає менше людей, ніж від падіння кокоса на голову людини. Акули нападають вкрай рідко. Цьому може передувати хіба що невідповідна поведінка людини. Можливо, хтось вирішив їх підгодувати, тоді можна чекати нападу. Ми собі уявляємо, що акули нападають завжди. Але більшість акул не цікавляться людським м’ясом. Хоча трапляються різні випадки, бо від цього ніхто не застрахований. Але випадків нападу акули на людину під час фрідайвінгу я не знаю. Насправді усі наші страхи пов’язані з браком інформації[2].
Для того, щоб все вдалося, потрібно бути максимально спокійним, розслабленим і зосередженим. Бо маємо справу не лише зі своїм тілом, а й зі стихією[2].
— Катерина Садурська
Основний ризик — втрата свідомості. Якщо це відбувається на поверхні, то за певний проміжок часу наші дихальні шляхи відкриються, і все буде гаразд. Якщо ж це трапляється у воді, то наступний етап — утоплення. Практично всі трагічні випадки трапляються тоді, коли люди пірнають самостійно — без страхування. Або не дотримуються правил безпеки[2].
— Катерина Садурська
Якщо починаємо навчатися фрідайвінгу, усе починається з проходження курсу, де розвіюється більшість міфів. Найголовніше правило фрідайвінгу: ніколи не можна пірнати самому. Має бути хтось поруч, хто би страхував. Усі ризики не такі страшні, якщо є людина, яка зможе надати допомогу[2].
