Франциск Скорина
Франциск Скорина (1490 – 1551) – гуманіст, першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування. Франциск Скорина у 1517 році заснував у Празі друкарню і видав кириличним шрифтом "Псалтир", першу друковану білоруську книгу.
Цитати
[ред.]...без мудрості і без добрих звичаїв не є порядно жити людям посполитим на землі[1]. |
...вислів Ф. Скорини «людям посполитымъ руського языка къ пожитку» є дуже близьким до пояснювальних слів Пересопницького Євангелія «для лепшего выразумления люду христианского посполитого»[2]. — У «Пересопницькому Євангелію» аналогічно як і у виданнях білоруса є пояснення, примітки, приписки і післямова перекладача, але мова цього видання ще більше наблизилась до живої народної мови, хоча в основі її все таки залишалася церковнослов’янська мова. І це закономірно, оскільки на той час в Україні вона була мовою культури. (там само) |
...істина і добро тим гідні похвали, чим ширше вони поширені[1]. |
...народився «в руській мові» і користувався в друці нею тому, що «милосердний Бог з тої мови на світ пустив»[4]. — Мову своїх «предмов» Ф. Скорина визначає як церковнослов’янську білоруської редакції. |
...нехай досконалою буде людина[1]. |
— У передмові до Біблії |
|||||
В сей книзі всее прироженое мудрости зачало и конец... вен законы и права, ими же люде на земли справоватися имають, пописаны суть... вси лекарства, душевные и телесные... навчение филозофии добронравное... справа всякого собрания людского и всякого града, еже верою, соединением ласки и згодою посполитое доброе помножено бываеть. Ту научение седми наук»[5] [2] |
Цитати про Франциска Скорину
[ред.]
Вплив Скорини на духовну культуру Білорусії і східнослов’янських народів важко переоцінити. У широкому контексті як засновник білоруського та східнослов’янського книгодрукування він значно вплинув на зародження нової духовної цивілізації і у значній мірі на зближення слов’янських і європейських народів, латинської і греко-візантійської Європи[6][2]. |
|||||
| — Г. Я. Голенченко, білоруський історик |
Його оцінка Біблії як енциклопедії всього знання характеристична для протестантів (можливий вплив гуситів), як і його спроба наблизити мову до народної[7]. — «його лише овіяв дух чеської передреформації» (там само) |
|||||
| — Д. Чижевський |
| — Іван Франко |
Можна з упевненістю зазначити, що визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття, один із символів української нації – «Пересопницьке Євангеліє» виникає під впливом праць Ф. Скорини. (...) З огляду на вищезазначене, можна дійти висновку, що Пересопницьке Євангеліє – це не є спонтанне, нічим не опосередковане явище. А це плід православного самоусвідомлення, а також і становлення української мови[2]. — Мельник Л.М., Харьковщенко Ю.Є. Видавнича справа Ф. Скорини в Україні у контексті формування української національної культури. |
Саме орієнтація на людину, на її реальне земне життя і складає найбільш сильну сторону світогляду Ф. Скорини – філософа, Ф. Скорини – гуманіста[9]. |
|||||
| — В. Шалькевич |
У випадку зі Скориною має місце акцент на "натуральному законі, завдяки якому людина здатною була розрізнити добро і зло"[1]. |
|||||
| — О. Сарапін |
Упродовж життя Скорина ідентифікував себе по-різному: литовець — коли йшлося про політичну ідентичність, русин — коли про ідентичність культурну, полочанин — на означення місцевої ідентичності [10]. — «...одночасні контакти держави Ягеллонів з католицькою Польщею і православною Руссю мимовільно посприяли витворенню ситуації міжконфесійного зближення. Принаймні варто стверджувати про різні форми спілкування між собою православних, католиків, караїмів, юдеїв і мусульман, які мешкали на землях Великого князівства Литовського[1]» |
|||||
| — Сергій Плохій |
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г д О. В. Сарапін. До питання про конфесійну приналежність Франциска Скорини. //Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. No 2(11)/2018. — С. 35
- ↑ а б в г д е Мельник Л.М., Харьковщенко Ю.Є. Видавнича справа Ф. Скорини в Україні у контексті формування української національної культури. //«Молодий вчений» - No 12.1 (52.1) - грудень, 2017 р. — C.131. btsau.edu.ua
- ↑ Францыск Скарына і яго час: энцыкл. Даведнік / рэдкал.: І.П. Шамякін (гал. рэд.) [і ін.]. – Мінск: БелСЭ, 1988. – 608 с. - C.94
- ↑ Францыск Скарына і яго час: энцыкл. Даведнік / рэдкал.: І.П. Шамякін (гал. рэд.) [і ін.]. – Мінск: БелСЭ, 1988. – 608 с. - C.94
- ↑ Францыск Скарына і яго час: энцыкл. Даведнік / рэдкал.: І.П. Шамякін (гал. рэд.) [і ін.]. – Мінск: БелСЭ, 1988. – 608 с. - C.9
- ↑ Галенчанка Г.Я. Францыск Скарына: ў паціне версій, стэрэатыпаў і міфаў / Г.Я. Галенчанка // Российские и славянские исследования. – Минск: БГУ, 2008. – Вып. 3. – С. 123-136. - C. 134
- ↑ Чижевський Д. Лекції з історії української літератури // В. Петров, Д. Чижевський, М. Глобенко, І. Мірчук. Українська література. Історія української культури. – Мюнхен; Львів, 1994. – С. 87-95. — с. 89
- ↑ Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. / І. Франко Львів: Накл. Українсько- руської видавничої спілки, 1910. – 444 с. - C.173
- ↑ Шалькевич В. Ф. Скорина и скориниана. – Минск: Право и экономика, 2001.– 117 с. — с. 48
- ↑ Сергій Плохій. Походження слов'янських націй, 2017, с. 124
Див. також
[ред.]Джерела
[ред.]Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. — Київ: Критика, 2017. — 456 с. — ISBN 978-966-2789-02-7,
