Фельдштейн Рафаїл Мойсейович

Фельдштейн Рафаїл Мойсейович

Стаття у Вікіпедії

Рафаї́л Мойсе́йович Фельдште́йн (4 березня 1913, Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія − 6 квітня 1998, Київ, Україна) — український спортивний діяч, футбольний адміністратор. Близько 40 років працював адміністратором команди «Динамо» (Київ) — у 1936—1974 роках. За цей час працював аж із 22 тренерами. Динамівці називали «Рафа».

Цитати

«Викликали мене до ЦР «Динамо» та наказали терміново збиратися у відрядження до Ростова, за Масловим. Тільки дивися, говорять, щоб ніхто про це завчасно не дізнався! Ти в Ростові – інкогніто. Ніхто бачити не повинен. Зустрінешся з ним лише після того, як домовитеся по телефону... Взяв я відрядження, отримав гроші, купив квиток на літак, йду й сам над собою сміюся: як це я буду ховатися в Ростові, де мене кожен собака знає?!... Прилетів. Дізнався, де мешкає Віктор Олександрович, подзвонив. Він на мене вже чекав, речі були навіть упаковані... Виїхали до Києва поїздом. За час дороги дізнався я про нього трохи – людиною він виявився що треба! Приїхали до Києва, й пішла робота... А потім він мені своєю квартирою поступився, двокімнатною, а сам жив у готелі... Людина! Я вже не кажу, яким він тренером був!» — про те, як привіз до Києва великого «Діда» Віктора Маслова в інтерв’ю Рафаїл ФЕЛЬДШТЕЙН: 100 років футболу (4 березня 2013 року)

	«Бо часто змінювалися тренери. У 1963-му команду очолювали Віктор Терентьєв і Анатолій Зубрицький. Добре, що наприкінці року керівництво вирішило запросити Віктора Маслова, котрий уже тренував не «Торпедо», а ростовський СКА. За Віктором Олександровичем тоді відправили Рафаїла Фельдштейна, нашого знаменитого адміністратора Рафу. Адміністратори в ті роки відігравали надзвичайно важливу роль, мусили бути людьми вельми комунікабельними. То вони спілкувалися з тренерами суперників, вирішували чимало питань. Рафа знав Маслова особисто і зміг вмовити Віктора Олександровича, щоб той переїхав до Києва». — про те що після В'ячеслава Соловйова «Динамо» прийшло до тями далеко не одразу в інтерв'ю ua-football.com Андрій Біба: Зараз модно говорити: ми граємо для глядача. Але чому на стадіони ходить так мало людей? (11 серпня 2017 року)
	— український футболіст Андрій Біба

	«Велику роль грав у команді адміністратор Рафаїл Фельдштейн. Миколаївський хлопець із небагатої родини, він був людиною на своєму місці. Фельдштейн був цікавим чоловіком і мав підхід до жінок, вирішуючи через них. Виїжджаючи до Москви, Фельдштейн брав із собою хлопців із дубля, які тягли кошики з яблуками. У голодні сорокові все було дефіцитом – ковбаса, цукор. За всім були черги – а у Фельдштейна завжди все було без черги. Тому він і працював на своєму місці не один десяток років». — про те, як налагоджував зв'язки у столиці СРСР в інтерв’ю Виктор Жилин. Последний из могикан (7 травня 2007 року)
	— український футболіст та тренер Віктор Жилін

	«Ну, ми теж були хитруни: як тільки побачимо його з дамою, підходимо й жалібно просимо: "Рафаїле Мойсейовичу, займіть сто карбованців". Він одразу: "Ой, ходять весь час, спокою немає. Ну, шо вам треба?" І дістає з однієї кишені пачку грошей, потім з іншої... А потім приходиш у бухгалтерію – всі борги вже вираховані із зарплати! Особливими аматорами випрошувати гроші у Фельдштейна були два хави – Саша Принц та Коля Гаврилюк. Сашка-узбек виступав у ролі бійця, а Коля – у ролі бідного родича. Сашко виступав першим, а Коля підтверджував, що він теж бідненький. І Мойсейович починав: "Скільки можна вам давати?!" Але давав”». — про те, як підтримував грошима футболістів в інтерв’ю Виктор Жилин. Последний из могикан (7 травня 2007 року)
	— український футболіст та тренер Віктор Жилін

	«Хоча на це місце я міг потрапити задовго до подій, ще до приходу Лобановського на тренерський місток Динамо. У 73-му шукали помічника Рафаїлу Мойсейовичу Фельдштейну, який протягом десятиліть сам виконував обов'язки адміністратора. Мені доручили інкогніто вирушити до Москви на фінальний матч Кубка Союзу з Араратом та прихопити із собою... шампанського. Самі розумієте, з командою везти такий багаж не можна було, могли й звільнити, а у разі успіху де накажете після фінального свистка шукати шляхетний напій? Адже кубок наповнити треба відразу. Футболісти вилетіли раніше, я ж потягом із купленими за свої гроші дев'ятьма пляшками прибув до Білокам'яної в день гри. А на стадіоні сидів окремо від київської делегації, щоби ніхто нічого не запідозрив. Прикро лише те, що не довелося скористатися моїм «вантажем». На останніх хвилинах, коли вже готувався відкривати сумку, Іштоян зрівняв рахунок, а в додатковий час він приніс переможцям єреванцям. Шкода». — про те, як потрапив до київського "Динамо" завдяки Фельдштейну в інтерв’ю газеті "Команда" Интервью из прошлого. Александр Чубаров: «Ради Лобановского комендант вокзала готов был сам прицепить дополнительный вагон» (29 квітня 2003 року)
	— український футбольний тренер і функціонер Олександр Чубаров

	«Скоріше, лівою, бо правою став Вітя Кашпур. Співпрацюючи із Лобановським, він перехопив у мене ініціативу. І я це говорю без грама ревнощів. До своїх соратників по ремеслу я завжди ставився і ставлюся з великою повагою. Багато в чому вдячний Спектору, Фельдштейну, який підтримав мене свого часу. Між іншим, з Рафаїлом Мойсейовичем вперше зустрівся, приїхавши до Києва з Кубані, де працював граючим тренером, в команді селища Новодерев'янківського. Потрібно було дістати екіпірування для своїх хлопців, і Фельдштейн люб'язно підказав, до кого варто було звернутися з цього питання». — про те, як працював помічником Фельдштейна в інтерв’ю газеті "Команда" Интервью из прошлого. Александр Чубаров: «Ради Лобановского комендант вокзала готов был сам прицепить дополнительный вагон» (29 квітня 2003 року)
	— український футбольний тренер і функціонер Олександр Чубаров