Федоров Сергій Владиславович
| Федоров Сергій Владиславович | |
Сергі́й Владисла́вович Фе́доров (18 лютого 1975, Київ, Українська РСР, СРСР) — український футбольний тренер, колишній гравець, захисник. Відомий насамперед за виступами у складі київського «Динамо» та національної збірної України. Заслужений майстер спорту України (2005).
Цитати
[ред.]«Ми абсолютно різні. Час минає, у нас були інші цінності, ми були інакше виховані. Змінилося все, крім вимог у футболі. Якщо вони будуть виконувати вимоги по відношенню до себе і в першу чергу питати себе: "Що я зробив, щоб команда виграла? Як я міг зіграти в тому чи іншому епізоді?", то все у них буде добре. Багатьом ще бракує аналізу своїх дій. |
«Ми на тренуваннях відпрацьовуємо різні компоненти. У Бражка, напевно, це було дано від природи. У тренувальному процесі він просто довершив цю майстерність. На мою думку, дуже добре, що він використовує свої сильні якості. Це показник того, що все ж таки молоді гравці добре мають розуміти, які сильні якості в них є, і які слабкі. І чим ці слабкі якості можна компенсувати. |
«Розумієте як, тут теж десь каміння і до мого городу. Бо всі ці хлопці, які зараз знаходяться у першій команді, свого часу проходили і через мене. Певний час я теж з ними працював. В якийсь момент, ймовірно, сталися непорозуміння, можливо, десь їм не ретельно пояснили якісь епізоди, а можливо, якийсь момент недостатньо розібрали. Є хлопці, яким 18-20 років, їм потрібно пояснювати, показувати, давати можливість аналізувати свої дії та не повторювати своїх помилок. |
«Звісно, було важко, бо ігрова кар’єра завершилася. Вона так швидко минає, що одразу й не помічаєш. Спочатку було важко, але мені вдалося швидко адаптуватися до нового амплуа. Перша тренерська робота була у Зірці з Кропивницького, разом із Олександром Деріберіним. Там ми попрацювали недовго, а згодом мене запросив Олександр Іщенко до Академії Динамо. І там підібрався серйозний тренерський колектив - Сергій Беженар, Юра Дмитрулін, Олексій Проценко, Ігор Костюк, Олег Венглинський, Артем Яшкін. Там я працював 4 роки, ми із Сергієм Беженаром стали чемпіонами України, виховували 1997 рік. І після цього нас запросили до першої команди». — про те, наскільки було важко після завершення кар’єри гравця переналаштувати себе на тренерську роботу в інтерв'ю «Інформатору» [https://informator.ua/uk/sergiy-fedorov-pro-dinamo-lobanovskogo-zbirnu-ukrajini-ta-novih-zirok Сергій Федоров: про Динамо Лобановського, збірну та нових зірок |
«Все залежить від самих хлопців. Справа навіть не в розумінні мови, футбольна мова всюди однакова. Тут важливе саме ставлення до справи. Візьмемо того ж Домагоя Віду - відкрита людина, з ним приємно у спілкуванні. Хтось навпаки, більш закритий. Той таки Ленс, але на полі усі були об’єднані однією метою: грати та перемагати». — про те, що в тренерській роботі довелося попрацювати і з легіонерами в інтерв'ю «Інформатору» [https://informator.ua/uk/sergiy-fedorov-pro-dinamo-lobanovskogo-zbirnu-ukrajini-ta-novih-zirok Сергій Федоров: про Динамо Лобановського, збірну та нових зірок |
«Це абсолютно різні люди в плані свого підходу, свого бачення. В цілому, вимоги в них у всіх були високими. Валерій Васильович Лобановський - гуру, я працював із ним, коли мені було 20 років, може трохи більше. Звісно, що ми слухали кожне його слово, навіть побоювалися. Певна річ, що пройшов певний час і ми звикли. Мені дуже пощастило в житті, що мене тренувала така людина, як Валерій Лобановський. Бо подальший багаж, на якому я грав всі наступні роки, мені дав саме цей видатний тренер. |
«Звичайно, трохи хвилювався. Бо, наскільки я пам’ятаю, в той день пішов сніг, погода була жахливою. Напередодні ввечері ми тренувалися, було сухо, погода тішила. А тут ось таке. Ще ж це була вирішальна гра. Ми переживали, а цей матч я запам’ятав на все життя». — про те, що за національну збірну України дебютував у матчі проти Словенії 17 листопада 1999 року в інтерв'ю «Інформатору» [https://informator.ua/uk/sergiy-fedorov-pro-dinamo-lobanovskogo-zbirnu-ukrajini-ta-novih-zirok Сергій Федоров: про Динамо Лобановського, збірну та нових зірок |
«Так, це важка гра була. Ми домінували, але пропустили якісь чудернацькі голи. Рахунок був 3:3, останні хвилин, навал на ворота вірменів, я підключився. Флангова подача, хтось вибиває м’яч, а я розвертаюся неподалік від лінії воротарського майданчику і проштовхую м’яч у дальній кут. Таким чином, він став переможним і ці спогади завжди приємні. Мені завжди подобалося грати у Львові: така потужна підтримка була від наших трибун! |
«...Тому що усі були об’єднані однією метою. Ми виходили на поле та билися, виконуючи вимоги Валерія Васильовича. Нас було 25 людей в команді і була здорова конкуренція. Усі виходили та працювали, не важливо, у старті чи з лавки запасних. Звичайно, нам десь не пощастило із Баварією, бо вдома могли виграти вчисту. Але це залишилося на все життя, команда досягла великого результату. Звісно, хотілося б більшого. Але це футбол». — про те, що був частиною команди, в яку наприкінці 1990-х була закохана уся Україна, яка дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів 1998/1999 в інтерв'ю «Інформатору» [https://informator.ua/uk/sergiy-fedorov-pro-dinamo-lobanovskogo-zbirnu-ukrajini-ta-novih-zirok Сергій Федоров: про Динамо Лобановського, збірну та нових зірок |
Примітки
[ред.]
