Тіберіу Гіоане

Тіберіу Гіоане

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Тібе́ріу Гіоа́не (рум. Tiberiu Ghioane, 18 червня 1981, Тиргу-Секуєск, Румунія) — румунський футболіст, колишній півзахисник «Динамо» (Київ).

Цитати

«Я почав грати у футбол у шість років. Жив у будинку біля стадіону, з вікон квартири відкривався вид на поле з ґрунтовим покриттям – майже як на паризькому Ролан-Гаррос. Грав у центрі поля, але не високо, як десятка, а нижче – скоріш як шістка, ближче до оборони». — про свої перші кроки у футболі в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Звичайно, для життя потрібні гроші. Проте не варто забувати, що я провів десять років у професійному футболі, й грав, між іншим, не за копійки. Я ніколи не кидав гроші на вітер – ні під час ігрової кар’єри, ні тепер. Завжди був стриманим у витратах». — про доходи після футбольної кар'єри в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Кумирів у мене було багато, але серед найулюбленіших Денніс Бергкамп з Арсеналу. Пам’ятаю, коли я вже грав за Динамо, ми зустрічалися з Арсеналом у Лондоні [5 листопада 2003 року Арсенал – Динамо 1:0]. В одному з епізодів я відібрав м’яч у Бергкампа і хотів одразу віддати йому назад – настільки він мені подобався». — про те, хто був героєм у дитинстві в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«У школі я добре вчився до дев’ятого класу. Але коли футбол почав займати більше часу, моє навчання пішло на спад – ледве дотягнув до 12-го класу. Звісно, замість того, щоб їхати до ліцею, ми проводили ранкове тренування. Потім грали у футбол з хлопцями, а ввечері знову тренування. А ще влаштовували матчі між районами: грали за гроші – це додавало азарту. Ми з хлопцями скидалися по 10-15 румунських леїв. Хто виграв – той забирав усе. Іноді вдавалося заробити приблизно 5 баксів у перерахунку». — про те як футбол заважав навчанню в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Три роки поспіль ми їздили командою у Францію. Було нам по 12–13 років. Після того, як наш воротар травмувався, став я у ворота. Навіть у фіналі довелося грати на останньому рубежі і ми перемогли. Нам вручили якісь медалі, а потім ще купили цукрову вату – щастю не було меж». — про свій перший здобутий у дитинстві трофей в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«...Але бували моменти, коли дуже засмучувався. У команді я був єдиним 1981 року народження, усі інші хлопці трохи старші – 1980-го. Через це частіше доводилося сидіти у запасі або мене міняли по ходу гри. Чесно кажучи, у ті моменти було непросто. Але, певною мірою, саме це загартувало мене. Я навчився сприймати такі речі спокійніше. Коли вже грав у Рапіді та київському Динамо, траплялося, що виходив на заміну – іноді на 10-15 хвилин. Але я ніколи не ображався на тренерське рішення. Завжди добре входив у гру й не дозволяв собі грати без віддачі». — про моменти, які змушували засмучуватися через футбол в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Відсутність швидкості. Її в мене ніколи не було. Швидкість – це як дар: її складно додати навіть інтенсивними тренуваннями. Також я був фізично слабким. Коли прийшов у Динамо, важив усього 70 кг. Так, особливо складно було, коли почав грати у Лізі чемпіонів. Важко давалося протистояння з габаритними суперниками. Пам’ятаю, як у матчі проти Ліверпуля кілька разів зіштовхнуся з форвардом червоних Емілем Хескі – і зрозумів, що мені бракує фізичної сили. Відтоді почав активніше працювати в тренажерному залі. У Динамо було з кого брати приклад – той самий Сергій Ребров. Невисокий, але фізично міцний, бо регулярно займався у залі. Його не так просто було збити з ніг. Серед моїх сильних сторін я б виділив техніку, яка дозволяла мені впевнено працювати з м’ячем, і хороше бачення поля. Крім того, у мене був непоганий удар, тож за кар’єру забив приблизно 40 голів. Як для моєї ігрової позиції – це досить хороший результат». — про сильні та слабкі якості як футболіста в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«На турнірі на Кіпрі грав за збірну Румунії проти України [26 лютого 2001 року, Румунія – Україна 1:0]. Якраз добре відіграв на позиції опорного півзахисника. Після матчу скаути сказали мені, що Динамо зацікавилося мною. Але через два дні я зламав руку у матчі з Литвою, близько місяця не грав і подумав, що мій перехід у Динамо зірвався. На щастя, після завершення чемпіонату трансфер у Київ усе ж таки відбувся. Мені було відомо, що Динамо регулярно бере участь у групового етапі Ліги чемпіонів, і що у 1999 році команда навіть вийшла до півфіналу. До Києва я приїхав зі своїм менеджером Іоаном Бакалі. Флоріан Чернат, з яким ми грали разом за молодіжну збірну Румунії, на той час вже півроку виступав за Динамо. Здається, на гру молодіжки він прилетів спеціальним літаком, який йому надали в Києві. Чернат багато розповів мені про клуб, умови, атмосферу – йому все в Динамо подобалося. Ми прибули влітку, одразу після завершення чемпіонату Румунії. Нас повезли на базу в Конча-Заспу. Сучасна інфраструктура, багато чудових полів – все справило приємне враження. Мені вистачило кількох днів, щоб дати згоду на підписання контракту». — про те, що передувало переходу в Динамо в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Перше, що я відчув – тренування в Динамо були вдвічі-втричі важчими, ніж ті, до яких я звик у Румунії. І ритм був зовсім іншим. До того ж, коли ми грали між собою, хлопці діяли дуже жорстко. На тренування завжди виходили в щитках – інакше не можна було. Проте травм уникати вдавалося не завжди: траплялося, що хтось вибував, зокрема й я. Бували випадки, коли тренування виявлялися набагато важчими, ніж самі матчі. Пам’ятаю, що було дуже спекотно. Після тренування я повернувся у свій номер і приліг відпочити хвилин на 15-20. Щодня було два тренування – півтори-дві години зранку і стільки ж увечері. Ритм був надзвичайно важкий. Але коли розпочалися матчі, ставало легше – грати доводилося раз на три дні. Я завжди більше любив грати. Не мало значення, проти кого – чи з Борисфеном, чи з Шахтарем. Завжди грав з душею, з серцем, на повну потужність». — про перше враження про Динамо в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Російською я знав тільки фразу з мультика: «Ну, заяц, погоди!», але не мав уявлення, що вона означає. Потім мені пояснили зміст тих слів. Звісно, футбольні. Потім нам дали викладачку, щоб допомогла швидше вивчити мову. Вона почала з таких слів, як вікно, молоко, а ми їй кажемо: «Для чого вони зараз нам? Нам перш за все потрібні футбольні терміни»». — про те, як спілкувався у новій команді в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Клуб знімав приїжджим гравцям квартири. Жили й на Оболоні, і на Подолі – в різних районах Києва. Жив сам, поки не зустрів подругу, а потім вона стала моєю дружиною». — про житлові умови в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Ніякої дідівщини щодо молодих у нас не було. Якщо ти сумлінно працюєш, добре граєш і не валяєш дурня – старші цінують твої старання. Після двох тижнів тренувань з командою Лобановський включив мене до стартового складу на матч проти Металурга із Запоріжжя. Грали ми на стадіоні Динамо, я провів на полі всі 90 хвилин [12 серпня 2001 року]. Ми перемогли з рахунком 1:0 – Чернат шикарно виконав штрафний, влучивши у дев’ятку. Після цього матчу я вже залишився у першій команді». — про перший матч у команді в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Прикольний випадок трапився з бразильським легіонером Бетао після матчу Ліги чемпіонів проти Порту, який відбувся на стадіоні Динамо. Ми програли 1:2 [5 листопада 2008 року]. Після гри Бетао пішов і обмінявся футболками з португальським гравцем. А коли йшов у роздягальню, динамівські вболівальники його не впізнали і побили – подумали, що це суперник. Бетао зайшов у роздягальню засмучений, мовляв, свої ж і вдарили». — про найзабавніший випадок у Динамо, який запам’ятався найбільше в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Мені важко виокремити якийсь один, адже в Лізі чемпіонів ми щороку грали з топовими командами. У нас були дуже хороші поєдинки з Реалом, Арсеналом, Боруссією, Інтером. Добре пам’ятаю товариський матч із Міланом у 2007 році в Києві. Вони щойно виграли Лігу чемпіонів, обігравши у фіналі Ліверпуль 2:1. Ми ж на стадіоні Динамо зіграли з ними внічию 2:2 – фактично грали на рівних». — про те, який матч у Динамо запам’ятався зі знаком плюс в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Однозначно гра з Ювентусом у Туріні, яку ми програли 0:5. У тому матчі я зіграв просто жахливо [другий і четвертий м’ячі італійці забили після помилок Тіберіу]». — про те, який матч у Динамо запам’ятався зі знаком мінус в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Це, передусім, голи у півфіналах Кубка України проти донецького Металурга, які виводили Динамо у фінал. Загалом було чимало важливих голів, які я забив за Динамо: у дев’ятку, головою… В одному з сезонів із дев’ятьма м’ячами увійшов до числа кращих бомбардирів команди [сезон 2008/09, більше за Гіоане забили лише Бангура 13, Алієв 13 і Мілевський 10 голів]. Часто мої голи приносили Динамо перемоги з рахунком 1:0 або 2:1 – зокрема в матчах проти Зорі, Карпат, Таврії, київського Арсеналу, Дніпра. Моїми улюбленими «клієнтами» були Арсенал і Дніпро. До речі, свій перший гол у чемпіонаті України я оформив у матчі проти столичного клубу [26 серпня 2001 року грали на стадіоні Динамо перемогли ЦСКА 2:0], який тоді ще носив назву ЦСКА – той гол вийшов після рикошету від суперника». — про те, який із голів вважає найважливішим в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Зідан мав божевільну техніку і тонке відчуття гри. Він прораховував усі ходи суперника на 3-4 кроки наперед. Крім того, у нього були чудові фізичні дані: високий (185 см) і розмір ноги просто величезний. Пригадую, гвінеєць Бангура приїхав у Динамо, вийшов на поле, а в нього бутси просто гігантські. Ми здивовано питаємо: «Звідки у тебе така нога?» А він поясняє: «Я спеціально взуваю більші на 3-4 розміри бутси – так легше влучити по м’ячу». Бангура був хорошим нападником, багато забивав у Динамо [40 голів у 71 офіційному матчі різних турнірів]. Не знаю, чому Динамо продало його назад у Францію». — про те, що відчував, граючи проти Зінедіна Зідана в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Погляньте на склад Шахтаря у 2009 році й порівняйте бюджети – їхній і наш. Вони купували футболістів за десятки мільйонів, навіть хотіли підписати Робіньо. А в нас були, здебільшого, недорогі легіонери та хлопці, які пройшли через академію Динамо. Після кожної гри з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене за гру і щоразу просив динамівську футболку. У мене з ним склалися добрі стосунки. Луческу запросив мене до бухарестського Рапіда, коли мені було 18 років. У Брашові я, здебільшого, грав за молодіжну команду. Якось ми грали на виїзду проти Рапіда, і це був мій єдиний матч за першу команду. Саме тоді Луческу мене помітив, і вже за два дні я отримав запрошення до столичного клубу. У липні йому виповнилося 80 років, тому можете передати від мене вітання. Він є прикладом для нас у Румунії, та, мабуть, і для багатьох людей в Україні. Дехто в Україні образився на нього за те, що після багатьох років у Шахтарі він очолив Динамо. Я нещодавно читав його інтерв’ю, де він сказав, що за 12 років його роботи в Шахтарі у Динамо змінилося 12 тренерів. Тобто Луческу «пережив» їх усіх – і це також показовий факт». — про роль Мірча Луческу в кар1єрі та що завадило Динамо пройти Шахтар у півфіналі Кубка УЄФА 2009 року в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Це сталося через перевантаження і хронічну нестачу відпочинку. Із дитинства я мав проблеми зі сном. Бували випадки, коли перед грою не спав три ночі поспіль – при дуже насиченому графіку ігор. ...Приблизно півтора року. Попри це, тренувався, потроху грав. А потім мені зателефонували й сказали, щоб я повертався в Динамо. Приїхав, пройшов медогляд – нічого не виявили, наслідків минулої хвороби не знайшли. Розпочав грати за дубль. Після однієї з ігор підійшов головний тренер першої команди Анатолій Дем’яненко і каже: «Залишайся на завтра, подивлюсь тебе з першою командою. Пам’ятаю, ми зайшли у роздягальню, і мені кажуть: «Є вільний четвертий номер – візьмеш?» А Дем’яненко з усмішкою додав: «Та яка різниця, хіба номер грає?» І знаєте, у мене справді пішло під тим номером. Все вдавалося, часто забивав, іноді ще й жартував: суперник бачить мій четвертий номер і думає – ну точно не атакуючий гравець. А дарма!» — про те, що стало причиною інсульту, який переніс у 24 роки в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Коли я почав грати за Динамо, то звернув увагу, що Лобановський ніколи нікого не хвалив, у тому числі й мене. Через це я дуже переживав. Якось я через перекладача поцікавився у Лобановського, що потрібно зробити, щоб він залишився задоволений моєю грою. На це він відповів: «Давай так: зіграєш кілька матчів, а потім поговоримо». Після цього я поїхав на матчі збірної. Ми не потрапили на чемпіонат світу, програли у раунді кваліфікації Словенії. Повернувся у Київ. до зимового антракту залишалося кілька ігор, в яких я дуже добре зіграв – забивав, гольові паси віддавав. Після цього Лобановський мене викликає і каже: «Ось на такому рівні ти маєш грати завжди – і поступово додавати»». — про роль Валерія Лобановського в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Людиною, яка впевнена в собі. Коли ми програли в Києві перший матч кваліфікації Трабзонспору 1:2, він протягом двох тижнів щодня повторював нам, що в Туреччині ми виграємо 2:0 і пройдем далі до групового етапу. Зрозуміло, що ніхто з нас, гравців, тоді не вірив його словам. За ті два тижні до матчу-відповіді в Трабзоні ми обіграли в чемпіонаті Таврію 1:0, я забив вирішальний гол, а потім у Кубку України розгромили Явір 6:0, і я також відзначився голом. У матчі з Трабзонспором ще у першому таймі ми забили два м’ячі. Сабо хотів у перерві замінити Родольфо, оскільки той мав жовту картку, але його асистенти переконали, що не треба цього робити. Родольфо залишився на полі, і майже відразу отримав другу жовту й пішов з поля. Потім хлопці з лави запасних розповідали, що Йожеф Йожефович весь другий тайм ходив уздовж бровки і казав: «Не треба було нікого слухати, тільки себе». На щастя, Сашко Шовковський був на висоті. Ми витримали тиск і вийшли до групового етапу. Пам’ятаю, у Трабзоні йшов сильний дощ. А я дуже любив грати під дощем і в холодну погоду. Жартома казав, що, мабуть, мені треба було грати десь у Сибіру😊. ...Сабо весь час був у русі, повністю занурений у гру, постійно щось підказував. Пам’ятаю, що під час одного з матчів чемпіонату, навіть попри рахунок 3:0 Сабо встав і пішов у роздягальню – він був незадоволений нашою грою. Далі ми вирушили до Риму грати проти Роми. Сабо поставив Юссуфа грати проти самого Тотті. Уявіть собі, це був дебют нігерійця в єврокубках! І Юссуф просто «з’їв» зіркового італійця – той узагалі нічого не міг зробити. Ми відкрили рахунок – Гавранчич забив розкішний гол зі штрафного [перший гол Горана в єврокубках за Динамо]. Мали ще не один момент, щоб забити. Але після першого тайму гру зупинили: римські вболівальники травмували арбітра [монета, кинута з трибун, влучила в голову арбітра матчу Андерса Фріска, спричинивши сильну кровотечу. Рома отримала технічну поразку 0:3]». — про роль Йожефа Сабо в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Найбільші преміальні ми отримали після гри з Трабзонспором, коли вийшли до групового етапу Ліги чемпіонів. Після того, як ми програли 1:2, а могли програти й значно більше, Ігор Суркіс сказав мені: «Ти більше спілкуєшся з бразильцями – скажи їм про преміальні у разі перемоги». Якраз проходили Олімпійські ігри, де за золоту медаль спортсменам з Румунії давали 40 тисяч доларів, а нам пообіцяли по 50 тисяч кожному за перемогу у одному матчі. І це був не Реал і не Мілан. Я все це пояснив бразильцям перед грою. Ще була премія у 20 тисяч доларів, яку ми отримали у 2008 році після фіналу Кубка Першого каналу в Тель-Авіві, де в серії післяматчевих пенальті перемогли Шахтар. Для звичайного турніру це були дуже великі преміальні». — про найвищі преміальні у Динамо і за що їх давали в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Перші великі гроші я отримав після переходу в Динамо. З трансферу мені щось тоді перепало. У Рапіді президент постійно обманював мене і годував обіцянками. Він був повною протилежністю братів Суркісів». — про вперше заробив гроші, які вважає великими в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)

«Напевно, це була автівка, яку я купив десь за 60 тисяч доларів. Від’їздив на ній п’ятнадцять років, і лише нещодавно продав». — про найдорожчу покупку, яку зробив в Україні в інтерв'ю сайту "Український футбол" Тіберіу Гіоане: «Після кожного матчу з Шахтарем Луческу підходив, хвалив мене і просив динамівську футболку» (11 вересня 2025 року)