Туча (співачка)

Туча

Стаття у Вікіпедії

Марія Тучка, авторка музичного проєкту ТУЧА — київська авторка-виконавиця та музикантка. Дискографія налічує два мініальбоми та декілька синглів.

Цитати

Про альбом «Лірика моєї любові»

Альбом загалом про жіноцтво та жінок, і те, що вони проживають, через що проходять — намагання робити кар'єру, встигати за всім, шукати кохання, думати про дітей і так далі. — Про третій альбом «Лірика моєї любові»

А що стосується воєнних пісень, то це було реакційне мистецтво, як я його назвала, і воно добре заходило, і якби я хотіла, я б могла продовжити цю еру. Але я все сказала в тих піснях, і більше в мене не було бажання писати саме такі пісні. Можливо, в мене прийде це бажання, і я напишу іще, але поки я максимально щира в тому, що зробила.

Більш ніколи не буду робити альбом, бо це важко. З одного боку, це важливо для кожного артиста й артистки, тому що артист, у якого є альбом, сприймається більш серйозно. А з іншого боку, це дуже важко, бо у тебе постійно виникають сумніви в процесі. Ще враховуємо те, що ми живемо в реальності соцмереж, і через кліпове мислення ніхто альбоми не хоче слухати. Кому вони треба? І в підсумку артист буде швидше працювати над просуванням синглів, бо над альбомами працювати важче.

Бувають такі моменти, особливо від якихось новин, або коли ти сидиш вночі, чуєш ці вибухи й думаєш: хай би всі вже вимерли, бо тоді точно і вони здохнуть. Далі розвиваю свою думку, що я, як стихія, створюю з попелу ще одну планету, наповнену любов'ю. І так по колу — спалю все знову і створю нову. — Про створення пісні «Комета»

Із соціальним конструктором можна працювати. Я розумію, що медицина теж не стоїть на місці, але є якісь обмеження. Плюс навколо мене мої однолітки вже стикаються з тим, що хочуть завагітніти й не можуть цього зробити. Це теж мене лякає. Також лякають думки про те, що якби я раніше це зробила, у мене б точно вийшло. І в цьому є безжальність природи. Ця тема є інтимною, але я також розумію, що дуже багато жінок з цим стикаються. Якось я зняла якийсь мем про репродуктивний тиск і прийшла на другий день в іншу бульбашку, і мені жінки кажуть: я побачила це в TikTok, і ми про це говорили з колегами всю обідню перерву. — Про репродуктивний тиск

Кожна людина хоче любові, хай там як. Там є слова, де я прошу його вилікувати мої рани. Не любовні рани, а саме батьківські. Але, звісно, це також нездорова історія. Ми все одно маємо самі пропрацьовувати наші травми, ніхто не може їх перекрити. І я дуже рада, коли дівчатка про це говорять. Тому що формування жінки, формування її ставлення до чоловіків якраз відбувається під впливом батька. У моєму випадку це було найкраще ставлення. Ця пісня для мене особлива, тому що я співаю про ідеальне. А такого ідеального дуже мало в нашому житті. — Про центральний трек альбому — «Лірика любові»

Концепт емоційних гойдалок — він нездоровий. Але коли нас кидають з боку в бік, це викликає спершу кортизол, а потім дофамін. І ти звикаєш до цього. Ти хочеш більше дофаміну. А що треба, щоб був дофамін? Треба кортизол. І це не ок. Тому я й співаю в пісні, що мені 32, а я фігнею «страдаю». Але говорити й ділитися цим теж, як на мене, нормально. Тому що не всі ідеальні, не всі можуть потрапити одразу в здорові стосунки, на жаль.

Мені подобається фраза «сама для себе ціль, сама собі царівна». Хоча головна героїня не говорила «сама собі царівна», так її називав головний герой. А мені подобається, що я сама собі царівна. А далі я співаю «свавільна, наївна, вагітна, бездітна». Це також збірний образ, це всі жінки: є свавільні, є наївні, можуть бути одночасно такими. Чому я почала з цього? Тому що в цих рядках підсумовано усе, що буде вже в альбомі. Бо там є пісні про силу, там є пісні про вразливість, там є пісні про дітей, зокрема пісня «2005».

Над альбомом я працювала сама, а із саундпродюсером працювала на відстані. Ми з ним в різних країнах, тому що він ще малий. Це було досить важко, але цікаво. Ми зараз із ним готуємо програму до презентації. Я обожнюю цю музику, але не люблю її просувати.

Я подумала, що буде нещиро уникати цієї теми. І коли почала працювати над альбомом, я виписала всі теми, які мене турбують, у свій щоденничок. Зрозуміла, що це буде правильно — написати саме таку музику навіть попри те, що це не щось, чого від мене очікують. В якийсь момент я почала навіть себе саботувати й не хотіти випускати ці пісні, бо вони мені здалися занадто вразливими, занадто слабкими. Але потім я зрозуміла, що знайти в собі силу, щоб заявити про свою слабкість — це ж теж прикольно.

Я хотіла отримати оце відчуття, коли просто хочеться роз'*бати стіну. Це не просто суїцидальні думки, це така історія, коли ти ригаєш ментально від себе. Просто іноді воно мене дуже сильно притискає до цієї стіни чи підлоги, і мені важко від цього. І ти садиш себе в якусь таку клітку, в якій ти маєш якусь роль, і це в тому числі про тиск медійності. Ти кричиш від того, що ти не можеш це все терпіти, а потім йдеш і записуєш якесь інтерв'ю або знімаєш сториз. Хоча я відверта в тому, що в сториз в мене відбуваються різні настрої, але є якась така я, яку я нікому не показую взагалі. — Про виникнення пісні «Mental Breakdance»

Про себе

Все ж таки я більше за якість — нехай це будуть менші майданчики, але люди, які реально викупають, куди вони пройшли й що вони зараз почують.

Дуже часто серед моїх хейтерів чоловіки. Від жінок я мало такого чула. Були такі, але це більше вони стосувалися моєї націоналістичної позиції. А от саме дой*бки до мене як до музикантки ідуть від чоловіків. Я запитала у цього коментатора «що не так?». І він каже: так ти просто відрізняєшся від того, що в моїй уяві є жінкою. Тому вони й бісяться. Тому на мене насправді не впливає хейт.

Загалом, якщо перемотати від початку самого, то перше, що можна проаналізувати й зрозуміти — що жінці забороняли передусім сексуальність. Мені дуже запам'яталася історія Клеопатри, яка дуже полюбляла займатися абсолютно різним сексом. Жінка знала, що вона хоче. Окрім того, ця жінка була дуже розумна як керівниця, як одна з тих, хто очолювала. І для того щоб принизити її та забрати від влади, вороги почали розпускати плітки про її розпусту. Я дуже раджу всім почитати «Коротку історію мізогініїї». Це, можливо, одна з наййращих книжок, що я читала. Якщо щось мені не комфортне, в оголеності, сексуалізації чи сексуальності — то я цього не буду робити.

І в андері музику мені особисто було б писати легше. Чому? Тому що в тебе не було цієї мети достукатися до більшої кількості людей, а отже, ти могла будь-що назвати мистецтвом.А зробити пісню, яка буде тобі притаманна та близька іншим людям — цього насправді треба повчитися. Я вважаю, що моя музика — це більш такий арт-хаус-поп. Це не поп, який на радіостанцію візьмуть. Тому я б не сказала, що мислю в категоріях комерції. Звісно, мені б хотілося комерціалізувати себе, але, з іншого боку, я вже пробувала це і мені не сподобалось.

Мене дуже шокує, що феміністки теж часом називають сексуальність розпустою. Так ніби фемінізм має бути асексуальний. Мені здається, що це відбувається тільки через дослідження себе. А перша стадія досліду себе — це тілесність. Ми почнемо, наприклад, мастурбувати. Це дослідження себе. Це через тіло. Це саме така базова історія. Потім секс. В сексі дуже часто жінки не знають, що вони хочуть і як це отримати. А це одна з величезних складових нашого життя.

Я от відчула, що таке комерція. Словом, в мене є бажання іти вгору, воно нікуди не дівається. Просто те, чим займається артистка, це ще і про громадський сектор. Коли я почала дивитися на досвід інших артисток, які є попдівами, і коли я побачила, як відбуваються їхні концерти, я зрозуміла, що це не для мене. Тому що я не зможу бути на 100 % собою, якщо, умовно, в першому ряду будуть одні діти. Я не зможу говорити, як я говорила на сольнику, мовляв, «що ви, до мене по*батись прийшли?», або «так, я зараз ви*бу». Наприклад, на сольнику була аудиторія 18+. Тобто я вже на повних правах можу це говорити. Тому в моєму випадку нехай краще це будуть дорослі, зрілі люди, з якими я можу бути на 100 % собою. Мені не треба буде мислити категоріями тіктоку, лиш би більше дітей кинули на яскраву картинку і додалися, тому що вони потенційні твої слухачі.

Я формувалася в нульових, і вони мають відголос у моїй музиці, але потреби й бажання це повторити не було.

Я хочу, щоб моя музика стала доступніша для людей. Щоб десь якісь речі ставали релевантнішими, їх потрібно десь спростити й оспівувати, щоб це було зрозуміло. Якщо раніше моя музика була більш метафоричною, то зараз стала зрозумілішою. Але, з іншого боку, я знаю, як за моєю спиною деякі мої друзі з андеґраунду, з якими я починала, кажуть, що раніше було краще, бо тоді це була андеґраундна музика. Але я зазначу, що я була там і зараз я тут.