Трофіменко Вікторія Миколаївна
| Трофіменко Вікторія Миколаївна | |
| Файл:Victoria Trofimenko.jpg, Victoria Trofimenko (2).jpg | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Вікто́рія Микола́ївна Трофі́менко (15 березня 1979, Новосибірськ, Російська РФСР, СРСР) — українська режисерка, сценаристка та креативна продюсерка. Членкиня Європейської кіноакадемії, Спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії. Одна з ініціаторок створення Гільдії Режисерів України.[1][2]
У 2015 році увійшла до переліку 6 найкращих кінорежисерів України за версією журналу Форбс.[3][4].
Цитати
[ред.]«Я взагалі хотіла стати художницею. До театрального вирішила вступати в останній момент, за тиждень до закінчення терміну подання документів. Звичайно ж, на акторський факультет. Іспити завалила, зате у мене з'явився час подумати і вирішити, чого я хочу насправді. Ось так прийшло усвідомлення, що мені близька режисура, а акторство мало приваблює. |
«Цілком випадково. Будучи студенткою четвертого курсу Театрального інституту імені Карпенка-Карого, я випадково натрапила на розповідь «Джаминий мед» відомого шведського письменника Торґні Ліндґрена, який номінувався на Нобелівську премію. Зайшла до своєї приятельки, яка переглядала свою бібліотеку, збираючись робити ремонт. На підлозі у неї стояла стопка книжок «на виніс». Я висмикнула з неї кілька книжок. Серед них був і Ліндгрен. |
«Це історія про горців. Але вона в мене одразу асоціювалася з Карпатами, із гуцулами. Адаптувати героїв було не так уже й складно. Адже горяни — особливий народ, сформований під впливом певних життєвих обставин та природних умов. Найчастіше це були селяни-втікачі, ув'язнені, які бажали сховатися подалі від людей. Ландшафт, спосіб життя століттями формував їхній характер і навіть зовнішність. Це люди закриті, прямолінійні, щирі, часом тверді. |
«У картині дебютувала Вероніка Шостак, якій під час зйомок виповнилося 17 років. Через неї деякі відверті сцени довелося знімати стриманіше. Але від цього фільм лише виграв. Справжнім відкриттям стали також Орест Ягіш та Роман Луцький. Сподіваюся, після виходу на широкий екран у хлопців вдало розвиватиметься їхня акторська кар'єра». — про акторські відкриття в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«Знімали ми в горах, у мальовничому селі Синевирська Поляна, де збереглися ще старі занедбані гуцульські будинки. Для зйомок вибрали гарне місце у горах, але нам не вистачало старих будинків. Потрібні, напівзруйновані ми знайшли в долині і запропонували людям викупити їх, розібрати і спорудити з них необхідні для фільму будівлі нагорі. Місцеві думали, налаштуємо будь-що, землю у них відберемо, тому готові були відстоювати її з вилами. Але потім ми порозумілися, залишили гуцулам нормальні будинки та господарські будівлі, які вони можуть використовувати на свій розсуд. Перед зйомками виконали величезну роботу, збудувавши хутір, дорогу і навіть свої «Потьомкінські сходи»». — про те, що спочатку стався конфлікт із місцевими жителями в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«Восени у Карпатах часто йшли дощі. А нам щодня потрібно було якось діставатися знімального майданчика, доставляти туди техніку, реквізит. По мокрому слизькому схилу це було практично неможливо. Ось хлопці і збудували з колод сходи з 800 сходинок. По цих сходах щодня ми тягли всі тягарі на гору, а ввечері назад. Особливо весело було, коли щось забували внизу. |
«У світлі взаємин між Україною та Росією важко було уявити абсурднішу ситуацію. Проте премія журі Московського фестивалю та приз у номінації «Найкраща жіноча роль» (Наталія Половинка за виконання ролі Івги) дісталися нам. Я до останнього сумнівалася, чи варто їхати до Москви з огляду на ситуацію в країні та ставлення російського правосуддя до режисера Олега Сенцова. Все зваживши, ми вирішили, що треба їхати, заявляти про себе. Тим більше, що через п'ять років, поки йшла робота над фільмом, історія про ворогуючих братів набула нового відтінку. Я дуже хотіла, щоб люди замислились, навіщо воювати». — про те, що «Брати» викликали неабиякий фестивальний інтерес не лише в Україні в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«На церемонії відкриття та закриття, світські заходи ми принципово не ходили. Приїхали, представили фільм, дали прес-конференцію, поспілкувалися з журналістами і все. Ставилися до всього насторожено, таки були на території країни-агресора. Зізнаюся, нас зустріли дуже тепло. Створили тепличні умови, подбали, щоб поряд не було провокаторів, ватників. І я відчувала, що люди всі розуміють, але бояться про це говорити. Одна з журналісток після розмови, щойно стримуючи сльози, сказала: «Хіба від нас щось залежить? Що ми можемо зробити? Деякі журналісти просили у мене вибачення». — про те, як сприйняли нагороду Московського кінофестивалю в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«Вважаю, що ми зробили інформаційний прорив, оскільки відкрито говорили російським журналістам та кінематографістам те, що думаємо. Ми попросили голову Спілки кінематографістів України Сергія Тримбача забрати нагороди. Зі сцени він звернувся до Володимира Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова. До нього раптом вийшов Микита Михалков та пообіцяв зробити для цього все можливе. Зал підтримав цю ідею оплесками. На той момент ми вважали це перемогою, але минув час, а нічого не змінилося. Сподіваюся лише на те, що люди навчилися думати та аналізувати». — про роль фільму в світі в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«Тоді в Москві одна з жінок мені сказала: "На жаль, ми не чуємо голоси звичайних українців". Людьми маніпулюють. І в нас також. Мене просто вивертає від показного псевдопатріотизму. Навіть моя 12-річна донька каже: «Так різко усі стали патріотами. Навіть ті, хто ніколи не був. Брешуть, звичайно». На жаль, патріотизм став фіговим листом для багатьох. Те, що зараз відбувається в нашій країні, дуже складно зрозуміти. Очевидно, що хтось дуже розумний, холоднокровний та хитрий розігрує свою партію на нашій землі». — про одинокі голоси в Москві проти терору в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
«Про людину, віру, релігію, про внутрішню боротьбу. Нині пишу сценарій, шукаю гроші. Це буде міжнародна робота. Планую знімати в Індії, Великій Британії». — про свою наступну кінороботу в інтерв’ю "ФАКТАМ" Виктория Трофименко: "Когда мы приехали на съемки, гуцулы подумали, что хотим отобрать у них землю" (26 вересня 2015 року) |
Примітки
[ред.]- ↑ detector.media (2020-10-09). Українська гільдія режисерів закликає переглянути результати 14-го пітчингу Держкіно (uk). Процитовано 2026-01-10.
- ↑ detector.media (2019-10-09). Українські режисери запропонували свій порядок фінансування переможців 11-го пітчингу Держкіно (uk). Процитовано 2026-01-10.
- ↑ Національна спілка кінематографістів України. Процитовано 2026-01-10.
- ↑ Forbes назвав кращих кінорежисерів України (ru). Процитовано 2026-01-10.
.jpg){kind=link}