Топчієв Дмитро Миколайович

Топчієв Дмитро Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Дмитро́ Микола́йович Топчі́єв (25 вересня 1966, м. Нікополь, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — колишній радянський та український футболіст. Виступав на позиції півзахисника. Гравець національної збірної України.

Цитати

«Народився в російському місті Нижній Тагіл, але пізніше мої батьки переїхали в Нікополь. Сталося це 1970 року, коли мені було 4 роки. Відтоді пройшло багато часу, але, попри переїзди, зараз продовжую мешкати в Нікополі». — про своє дитинство в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Розпочав футбольну кар’єру в місті, де народився, в команді «Уралець». Потім поїхав у Тюмень у «Геолог», де провів частину другого кола. Тоді можна було заявляти футболістів без будь-яких проблем. Після цього повернувся додому. Узимку потрапив на збори запорізького «Металурга», але там щось не склалося, тож мене віддали в оренду в іншу місцеву команду — «Торпедо». Там провів два-три місяці й за мною приїхали представники нікопольського «Колосу», який тоді виступав у першій лізі колишнього Союзу». — про те, що попри дитинство, проведене в Україні, першими професійними командами стали російські колективи в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Жив у Тюмені лише кілька місяців. Якщо скажу, що місто дуже сподобалося, то кривитиму душею. Команда мешкала на стадіоні, де розташований готель і їдальня. Тобто грали у футбол, мешкали й харчувалися в одному й тому ж місці. Погода справді була не з приємних. Одного разу приїхали на тренувальну базу, яка розташована в лісі. Зранку за розкладом була зарядка. Я вирішив посидіти на пеньочку, не особливо навантажувати себе. Але комарі мені відпочити не дали. Так дошкуляли, що я набігав точно не менше за своїх партнерів. Біжу й думаю: «Ось комарі обсіли мене». ...Інколи хотілося такої кришталевої прохолоди. Повітря дуже чисте. Пригадую височенні кедри. Команда часто була в роз’їздах, тому насолоджувався не лише в Тюмені. Адаптувався швидко, бо я не один вважався легіонером: разом зі мною варягами були Сергій Кравченко з донецького «Шахтаря», Володимир Хохлов із Запоріжжя, Віктор Шишкін із мінського «Динамо». ...Особливо відзначу період, проведений у «Спартаку» з Нальчика. Там дуже хороші люди. Це, найперше, стосується простого населення. У Кабардино-Балкарії привітні люди, а місто Нальчик — зелене й чисте. Колектив теж був хороший. Ми боролися за виживання, а це нас згуртувало, тож команда піднялася вгору, уникла пониження в класі». — про життя в Тюмені та сибірські морози в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«У складі «Колоса» виступав тоді в той час, коли команда була учасником першої союзної ліги. Шкода, що із часом клуб спіткали фінансові труднощі. Кожен із моїх партнерів був хорошим футболістом, і я постійно переймав у них тонкощі футбольної науки. Судіть самі: Микола Федоренко, який потренував не одну українську команду; Олександр Хапсаліс, який виступав у Валерія Лобановського в «Динамо»; Андрій Ділай, який досягав чималих успіхів із «Дніпром»; легенда місцевого футболу Сергій Кирієнко, який вже, на жаль, покинув цей світ. Його наука була дуже корисною для мене. Із ним можна було завжди поспілкуватися й почути пораду». — про те, як грав у складі нікопольського «Колоса» в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Найперше, скажу, що не брали участі в поїздці гравці «Дніпра», які пройшли в наступний раунд єврокубків, тому було ухвалене рішення не викликати їх до збірної. Фактично, команду сформували гравці «Динамо», плюс кілька хлопців із Донецька та Одеси. Відчуття того, що граємо за всю Україну, на жаль, не було. Куди більше раділа українська діаспора. Вони приїжджали до нас у гості, приходили на матчі й тренування. На той момент ці люди вже розуміли, що приїхала збірна України! Команда з їхньої Батьківщини! Завдяки цьому, пізніше, футболісти теж усвідомили, що вони представляють честь своєї країни». — про те, що в складі збірної зіграв 5 матчів у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«У мене тільки найкращі спогади про всіх хлопців, але спілкувався в основному з киянами: Сергієм Ковальцем, Ігорем Кутєповим, Вітею Леоненком. За ті 10 днів, що ми провели разом, я познайомився з усіма, й під час зустрічей навіть зараз тепло спілкуємося. Недавно грав за ветеранів «Дніпра» проти одноліток «Шахтаря». Радий був поспілкуватися з Сергієм Поповим, Дмитром Шутковим». — про те з ким товаришували в таборі збірної України в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Знаєте, як воно буває, коли новачок приходить у команду… Тримався я скромно, не випинався, проблем не було. Прийняли мене добре. Було нелегко, бо на мене чекало непросте навчання, але рівень організації, мислення був набагато вищим, ніж будь-де. Михайло Іванович Фоменко доносив до нашої свідомості всі тонкощі гри. Не було такого випадку, щоби він не достукався до нас. Ми демонстрували футбол європейського рівня. Ні, просто все успішно склалося для мене й для команди. Усі тактичні схеми, які ми напрацьовували, нам удалося втілити в життя. Кожен знав, куди бігти й що робити. У мене теж усе виходило. На той момент почувався чудово у функціо­нальному плані, тож це справді був один із найкращих періодів кар’єри. Окрім того, все зійшлося — зірки, партнери, місто, тренер». — про перехід до київського "Динамо" в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Пам’ятаю, що добряче хвилювався перед грою. У Києві був складний матч, попри те, що ми перемогли. Несправедливо вилучили Сергія Мізіна на 30 хвилині. Не знаю, що там суддя побачив? Воротар Ігор Кутєпов не раз виручав, тягнув неймовірні удари. Після гри було дуже приємно, коли вболівальники нас щиро вітали. Шкода, що в Барселоні програли, але думаю, що це — справедливо. «Барселона» потім вийшла у фінал, де програла «Мілану». Попри все, але це була одна з найкращих команд світу. До тих футболістів, яких ти назвав, додам ще Ромаріо й Пепа Гвардіолу. ...Перед грою зайшли в клубний магазин і купили собі форму «Барселони». До речі, вона в мене ще й зараз зберігається». — про матчі проти «Барселони» у Лізі чемпіонів у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Прилетіли напередодні гри, прогулялися поруч із готелем. У день гри поїхали тренуватися на запасне поле. Щодо стадіону, то він дуже комфортний. По телевізору здається, що він набагато більший, хоча усередині виглядає не таким вже й великим. Розумію, чому «Барселона» так добре грає. Коли поруч сидить уболівальник на відстані 15-ти метрів, то ноги самі несуть уперед». — про враження від «Камп Ноу» в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Гол пам’ятаю, бо на тренуваннях ми якраз відпрацьовували кутові. Під час гри Сергій Шматоваленко добре навісив, а я опинився в потрібному місці й спрямував м’яч у ворота. Гра була дуже важливою, та перемогти хотіли найперше тому, що це фінал. Кривитиму душею, якщо скажу, що не хотів забити «Карпатам», але злих намірів у мене не було, просто був спортивний азарт. Нічого більше. Для «Динамо» це — перший Кубок України». — про те, що став першим і єдиним гравцем, який упродовж одного розіграшу Кубка України зіграв у складі переможця й фіналіста в 1993 році, коли «Динамо» перемогло «Карпати» з рахунком 2:1 в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Львів має неймовірну архітектуру, яку я й зараз пам’ятаю. Ми часто їздили у центр, гуляли вузенькими вуличками. Шкода, що місто тоді було трохи занедбаним. Останній раз я бував там ще в 1990-х. Але мене радує той факт, що зараз Львів змінився й є справжнім європейським містом». — про враження від Львова в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Так, наші взаємини були дуже дружніми. Я та Ігор Плотко родом зі східної частини України. Але нас дуже тепло прийняли. Ми разом мешкали в гуртожитку. Із приємністю згадую всіх партнерів. Пригадую цікавий випадок: одружувався Роман Толочко, тож ми всі пішли на весілля. Це, напевне, єдиний день у моєму житті, коли я почув дуже багато до того невідомих мені українських пісень. Може, це львівський репертуар, але чим більше я їх слухав, тим більше усвідомлював — наскільки ж я мало знаю українських пісень… Словом, дуже теплі в мене спогади про Львів. Ніколи не забуду чудовий газон «України», ауру цієї прекрасної арени. Така атмосфера примушувала грати краще, ніж ти можеш». — про як товаришували у львівських "Карпатах" в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Повністю згодний із цим твердженням. Це був своєрідний тренер, нетиповий для нас, із блискучим менталітетом. Він багато уваги приділяв тактиці. Штанге — демократичний тренер, який завжди спілкувався з футболістами, цікавився особистим життям. У нас не існувало межі між тренером і гравцем. Він у міру жорсткий і, водночас, добрий. Були ситуації, коли футболісти набирали зайву вагу, тоді він персонально працював із ними. А ще завдяки йому в нас з’явилися пральні машинки, підписаний комплект форми і м’яч, який був закріплений за кожним гравцем. Футболіст відповідав за те, щоби він був правильно напомпованим, чистим. Із приємністю згадую збори й європейські готелі». — про виступи в «Дніпрі» під керівництвом німця Бернда Штанге, який привіз до нас Європу в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Особливо варте уваги вилучення в грі із «Шахтарем». Після першого тайму ми програвали — 2:0, але потім зрозуміли, що втрачати нічого, розслабилися й відігралися. Арбітр Жосан вирішив нас буквально знищити. Це справжнє суддівське свавілля! Називаю речі своїми іменами. Тим більше в До­нецьку, де судді не соромилися пресувати гостей. Спочатку суддя показав мені жовту картку, а за мить ще й червону, нібито за розмови. Просто треба було нас ослабити. Ось він і вирішив залишити команду в меншості». — про невеликий період у кіровоградській «Зірці», де зіграв лише 9 ігор, але двічі достроково залишав поле в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Ви самі розумієте, що Віталій Володимирович — дуже багатогранна особистість, достатньо емоційна. Він не дозволяв розслаб­лятися. Кварцяний хотів, щоб усі грали на максимумі. Він володіє високими психологічними здібностями. Можу сказати, що мені з ним комфортно працювалося. Тим більше, колектив хороший підібрався: Юра Дудник, Олег Федюков, Сергій Гончаренко, Володимир Гащин, потім прийшов Василь Сачко. Те ж саме стосується нашого рівня гри — нам вдавалося демонструвати хороший рівень футболу. ...Було весело. Наприклад, після програного матчу в Одесі Віталій Володимирович сказав одному з гравців, що висадить його в полі й примусить добиратися в Луцьк пішки. Він був настільки засмучений, що навіть таке покарання придумав. Тоді всім було незрозуміло, навіщо людина буде ночувати десь в степу. Але із часом все сприймалося нормально». — про те, як працювалося у Волині з Віталієм Володимировичем Кварцяним в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)

«Хотілося б. Можна було би почати з другої ліги. Шкода, що в Нікополі футбол нікому не потрібен. На даний момент треную маленьких діток. Сподіваюся, що з часом виховаю хороших футболістів. Ще збираємося із хлопцями, бігаємо. Команда в нас солідна — разом із Віталиком Пантиловим і Андрієм Гузенком, які свого часу у вищій лізі пограли, продовжуємо займатися улюбленою справою». — про бажання стати тренером в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Дмитро ТОПЧІЄВ: «Камп Ноу» не такий уже й великий» (15 жовтня 2013 року)