Товт Дезидерій Людвігович

Товт Дезидерій Людвігович

Стаття у Вікіпедії

Дезидерій Людвігович Товт (4 вересня 1920, Ужгород, Закарпаття, Чехословаччина — † 10 липня 2002, Будапешт, Угорщина) — чехословацький, а згодом радянський футболіст, тренер і футбольний функціонер. Нападник, грав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород) та «Динамо» (Київ).

Цитати

«Як і у всіх моїх ровесників. Правда, тоді не було ні спеціальних дитячо-юнацьких шкіл, ні м’ячів, ні спортивного нормального взуття. За м’яч служило все, що було хоч трохи кругле». — про те з чого все почалося в інтерв'ю 100 років тому народився видатний закарпатський футболіст Дезидерій Товт

«Такі матчі не забуваються. Це був 1946 рік. Ми стали чемпіонами України серед КФК, а також узяли участь у змаганнях на Кубок СРСР. Нам вдалося дійти до 1/8 фіналу, де зустрілися з сильною на той час командою вищого дивізіону чемпіонату СРСР — ленінградським «Динамо». Це був справжній кубковий матч. Було забито 7 голів. Нам вдалося провести у ворота суперників чотири, на які ленінградці відповіли тільки трьома. Крім мене, ще по одному голу забили Рудольф Айхерт, Ернест Юст та Іван Фабіан». — про матч, який приніс ужгородській команді «Спартак» славу на Кубок СРСР між ужгородським «Спартаком» та ленінградським «Динамо» в інтерв'ю 100 років тому народився видатний закарпатський футболіст Дезидерій Товт

«Як мовиться, раз на раз не приходилося. Було чимало дублів, набагато менше хет-треків, а покерів — тим паче. А ось в одному матчі мені вдалося провести 4 м’ячі. Це було в Києві на початку липня 1947 року. Ужгородці, як переможці Західної зони, у фінальному турнірі зустрілися ще з трьома командами-переможницями своїх зон. Ми від усіх суперників виграли, до того ж, з великими рахунками. А ось 12 липня відбувся поєдинок між ужгородцями та запорізьким «Більшовиком». У ворота суперників нам удалося забити 7 м’ячів, 4 з яких провів я. Суперник спромігся лише на гол-престижу. Після цього поєдинку мене «сватали» до московського «Спартака». Запрошення було заманливим, але я чомусь відмовився. Нині уже важко сказати чому. Мабуть через те, що не люблю кочівне життя». — про забиті голи в інтерв'ю 100 років тому народився видатний закарпатський футболіст Дезидерій Товт

«Це великі й різні речі: «Динамо» і «Спартак». Перша команда — це ж головний футбольний колектив твоєї республіки. До того ж, у «Динамо» я поїхав не один, а відразу десять закарпатців. Це — Георгій Лавер, Михайло Михалина, Іван Фабіан, Золтан Сенгетовський, Ернест Юст, Михайло Коман, Василь Гажо, Золтан Дьєрфі та Василь Годничак. А найбільш вагома причина нашої згоди — це прохання наших уболівальників піти на допомогу кращій команді України, яку в перші післявоєнні роки лихоманило. Не було хороших виконавців, адже зі старого складу, що виступав ще до початку Другої Світової, залишилося небагато. А тим, хто пройшов дорогами війни, було важко відновити свої кращі спортивні кондиції. А щодо кочівного життя, то ти майже половину футбольного сезону у дорозі або за межами рідного міста. Футболіст — це той же мандрівник чи турист, котрий намагається побувати всюди. Якщо останні це роблять, бо для них це захоплення, то для гравця чи тренера — це вимушеність, яка пов’язана з основною роботою. Словом, футболіст чи тренер — це цікаві професії з усіх сторін, тим паче, коли команда показує хороший результат і демонструє змістовну та видовищну гру». — про те, як восени 1948 року дав згоду і відгукнувся на запрошення керівників ФК «Динамо» Київ у інтерв'ю 100 років тому народився видатний закарпатський футболіст Дезидерій Товт

«Як правило, найбільше запам’ятовуються ті голи, котрі вирішують долю відповідального поєдинку. А їх в Ужгороді й Києві було чимало. Я завжди більш цінував гол, забитий у ворота суперників на його власному полі. Це було 17 квітня 1949 року, у день відкриття чемпіонату СРСР з футболу. Я вже тоді грав за «основу» київського «Динамо». Ми приймали одноклубників із Ленінграда. Перший гол нам забили гості. Це зробив колишній киянин Петро Дементєв. Не пройшло й кількох хвилин як мені вдалося встановити рівновагу. Я був на сьомому небі. А свій перший гол забив у Києві донецькому «Шахтарю». Ми тоді виграли 2:0. Словом, кожен забитий для мене м’яч — це подія в моєму житті. І цю щасливу мить я старався найперше дарувати уболівальникам». — про голи, які найбільше запам’яталися в інтерв'ю 100 років тому народився видатний закарпатський футболіст Дезидерій Товт

Про нього

	«Передаючи мені місце, основний воротар Близинський прошепотів: - Наглядай за Товтом. Це справжній чорт!» — про те, як його наставляли перед виходом на заміну в Ужгороді у книзі «Воротар» Дезидерій Товт
	— футбольний воротар Олег Макаров

	«Коли настав час повторного матчу і ми вишикувалися в центрі зеленого килима, хтось із товаришів показав мені чорнявого кремезного хлопця з глузливими очима. – Ось це і є Дезидерій Товт. Стережися його. Але, як я не намагався боротися з його сильними ударами, нічого доброго з цього не вийшло. Ми програли з рахунком 1:4, і три м'ячі записав на свій актив саме Товт. Пізніше, коли ми зустрілися вже як одноклубники у київському «Динамо», згадали моє бойове хрещення, і я дорікнув йому: - Що ж ти тоді не пощадив молодика? Хіба ти не бачив, що я тремчу від страху? Адже це був мій перший матч за майстрів. Дезидерій засміявся: - Я не хотів, щоб ти зазнавався. Краще погано почати і добре скінчити, ніж навпаки». — про зустріч на полі із Дезидерієм Товтом у книзі «Воротар» Дезидерій Товт
	— футбольний воротар Олег Макаров