Тернавський Владислав Михайлович

Тернавський Владислав Михайлович

Стаття у Вікіпедії

Владисла́в Миха́йлович Тернавський (2 травня 1969, Київ, Українська РСР, СРСР) — російський футболіст українського походження, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди «Витязь» (Подольськ).

Як гравець найбільш відомий виступами за національну збірну Росії на ЧС-1994.

Цитати

«Мої батьки й рідний брат мешкають у Києві. Брат постійно розказує про український футбол. Якщо ж вести мову про те, що зараз відбувається у східній частині моєї Батьківщини, то мені боляче на все це дивитися. Дуже хочу приїхати в Україну, але, відверто кажучи, страшнувато вирушати в дорогу». — про те, що мешкає в Росії, але цікавиться тим, що відбувається в Україні в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«У той час футбол був шалено популярним у Києві. Моїми кумирами були Дем’яненко, Баль, Заваров, Бєланов, Блохін. Згадую про цих людей і відчуваю, що на душі з’являється відчуття ностальгії. Шкода, що я так і не зіграв за «Динамо» належним чином. Я мріяв грати за цю команду й мій батько також дуже цього хотів». — про те, що народився в Києві та дитячі роки припали на розквіт «Динамо» в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Добре пам’ятаю кожного із цих хлопців. Наприклад, Володя Циткін виступав іще з моїм братом у школі «Динамо». У Ірпені я провів час із користю, адже потрапив у справжній дорослий футбол, і щоденно навчався чогось нового. Але на заваді моєму розвитку як футболіста стала служба в армії. Два роки я відслужив у Золочеві — райцентрі, що розташований між Львовом і Тернополем. Ця військова частина функціонувала при київському «Динамо». Я був не єдиним футболістом, що відбував там армійський обов’язок. Наприклад, Сергій Юран і Андрій Канчельскіс також служили в Золочеві. Але провели там не так уже й багато часу. Тоді я їздив на оглядини в «Карпати», але, на жаль, не підійшов». — про те, що у 18-річному віці почав виступати за ірпінське «Динамо» в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«1990-го я відіграв усі матчі за дуб­люючий склад «Динамо». Але в одному з поєдинків проти московського ЦСКА я зламав ногу. Місяць пролежав у гіпсі й знову згаяв час. Частина хлопців потрапила в основну команду, решта стали гравцями інших провідних клубів. У свою чергу, я потрапив у «Динамо-2» до Володимира Онищенка. Грав там до того моменту, поки не отримав запрошення від Леоніда Буряка, котрий очолив тернопільську «Ниву». ...Анатолій Безсмертний і Віталій Пономаренко пропускали матч через дискваліфікацію. На 20-й хвилині Павло Яковенко зламав плечову кістку, тож я вийшов на заміну. Ми перемогли з рахунком 1:0, мене всі розхвалювали й пророкували місце в першій команді. Проте Анатолій Пузач наступного дня відправив мене туди, звідки я прийшов — у «Динамо-2»». — про виступи за дубль київського Динамо в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Я просто хотів грати. При цьому намагався бути чесним із собою. Навіть коли грав у футбол в армії чи в юнацькі роки, то завжди готував себе до дорослого футболу. Вчасно харчуватися, правильно тренуватися, встановити належний режим — дуже важливо. Я кожного вечора бігав крос. Нинішні футболісти мене запитають: «А навіщо це потрібно?». Відповідь проста: щоби краще почуватися на полі. Тепер це сприймається інакше». — про те, як перейшов до тернопільської "Ниви" в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Коли Буряк прийшов у команду, то на стадіоні збиралися півтори тисячі людей. Із часом уболівальники не тільки заповнювали всі наявні місця, а й навіть сходи, прилеглі будівлі, дерева й освітлювальні щогли. Розказую тепер своїм підопічним про це — не вірять мені!» — про те, що тоді була в Тернополі проблема зайвого квитка на домашні матчі «Ниви» в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Це також заслуга Буряка. Коли він прийняв команду, вона перебувала в підвалі турнірної таблиці. Минув сезон, і ми були серед лідерів — поступалися лише «Динамо», «Чорноморцю», «Дніпру», «Шахтарю». Додатково налаштовувати нас на матчі проти грандів не було потреби — ми були спортивно злими... Він допоміг кожному з нас. Я мешкав у кімнаті з Дмитром Тяпушкіним. На той час йому було 28 років. «Пора мені закінчувати», — казав Дмитро. «Тобі ж лише 28, а для воротаря це золотий вік», — відповідав я. Леонід Йосипович довіряв Тяпушкіну, й він віддячував своєю грою. Не дивно, що з Тернополя Дмитро поїхав у «Спартак»». — про те, що «Нива» дуже успішно грала проти лідерів українського футболу в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Коли я йшов із «Спартака» у «Чорноморець», то на той час мав квартиру й машину в Москві. До речі, зараз я мешкаю в квартирі, де колись мешкав Валерій Карпін. У «Спартаку» я отримував 5 тисяч доларів, а в Одесу поїхав на зарплатню в 500 доларів. Для мене гроші тоді були зовсім не на першому місці. Леонід Йосипович пообіцяв — я рік відіграю за «Чорноморець», а потім він допоможе мені з працевлаштуванням у Німеччині. Цілий рік я вдовольнявся макаронами на вухах, а Буряк казав, що все організує. Як виявилося, Буряк навіть не планував мені допомагати й моє питання не вирішував. У кінці сезону я подякував йому та президенту клубу Григорію Бібергалу й навіть не дочекався погашення всіх боргів. Буряк здивувався, чому я їду з Одеси, на що я йому відповів: «Якщо ви чоловік, то повинні відповідати за свої слова». ...Я три місяці тренувався із ЦСКА й був готовий підписувати контракт. Але з’ясувалося, що Буряк зателефонував Романцеву та віце-президенту «Спартака» Григорію Єсауленку і сказав: «Навіщо ви відпускаєте Тернавського та підсилюєте свого конкурента?». На цьому мої відносини із ЦСКА закінчилися. А ще Буряк передав мою форму, яку я йому подарував після чемпіонату світу, через знайомих моїм батькам». — про конфлікт із Леонідом Буряком у Чорноморці в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Мені справді пощастило. Помічник Олега Романцева у «Спартаку» Олександр Тарханов вирішив відвідати матч за участю «Ниви» із чіткою метою — поспостерігати за грою Дмитра Тяпушкіна. Я ж у тому матчі починав на позиції лівого захисника, потім змістився на позицію опорного півзахисника через травму партнера. Закінчував тайм на позиції переднього захисника. У другій половині матчу мене змістили на правий фланг оборони, а потім я взагалі зіграв останнього захисника. Після матчу Тарханов зателефонував Романцеву і сказав: «Олеже Івановичу, тут у нас шедевр! Людина на п’яти позиціях грає!». Так я отримав запрошення з Москви, тож узимку перебрався у «Спартак». Про Тяпушкіна також не забули — він став гравцем «червоно-білих» улітку». — про перехід із тернопільської «Ниви» в московський «Спартак» в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Я народився й виріс у Києві, й усе життя хотів грати за «Динамо», а буква «Д», про яку казав, справді була в мене у серці. У збірній України мене не бачили, виклику я так і не дочекався. Коли опинився у «Спартаку», Григорій Суркіс зателефонував моєму батькові й пропонував мені повернутися в «Динамо». Я чотири роки просидів у дублі рідного клубу. У мене тільки почався хороший період у кар’єрі, тож я не міг просто так взяти й поїхати з Москви. Утім, я гордий, бо народився в Україні. Якби виступав за збірну України, то, можливо, моя кар’єра склалася б інакше». — про те, що змінив український паспорт на російський лише для того, щоби поїхати на мундіаль в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)

«Коли приїхав у «Спартак», то В’ячеслав Грозний передав мені слова Романцева: «Олег Іванович сказав, аби тебе в російському футболі більше не бачили». Свого часу я спілкувався з президентом «Локомотива» Валерієм Філатовим і наставником «залізничників» Юрієм Сьоміним. Вони тричі запрошували мене в команду, але віце-президент «Спартака» Єсауленко знову нагадав мені про бажання Олега Івановича. Я зібрав речі й приїхав в Одесу. ...Мені потім дорікали тим, що Романцев витягнув мене з колгоспу, тобто з Тернополя, й запросив у Москву. «Лист 14-ти», про який я згадував, мав на меті усунути з посади головного тренера збірної Садиріна та голову федерації Колоскова. Натомість пост глави федерації повинен був зайняти Шаміль Тарпіщев. Романцев, очевидно, бачив у цьому свою вигоду. Я не підтримував жодну зі сторін, обрав нейтральну позицію. Тоді мені нагадали про колгосп і про те, що я не слухаюся Романцева». — про те, що після приїзду із чемпіонату світу у «Спартаку» місця уже не було та повернувся в Україну, де став гравцем «Чорноморця» в інтерв’ю виданню "Український футбол" Владислав ТЕРНАВСЬКИЙ: «Шкода, що не заграв у «Динамо» (24 травня 2015 року)