Теорія соціалізму і капіталізму

«Теорія соціалізму і капіталізму» (англ. A Theory of Socialism and Capitalism) — одна з ключових праць німецько-американського економіста та філософа Ганса-Германа Хоппе, вперше опублікована у 1989 році.

У книзі автор подає системний аналіз соціалізму не просто як економічної моделі, а як «інституціоналізованої агресії проти приватної власності». Хоппе розробляє унікальну типологію соціалістичних систем (від «російського зразка» до соціал-демократії) та обґрунтовує етичну перевагу капіталізму через власну концепцію — етику аргументації. Праця відома своїм безкомпромісним захистом анархо-капіталізму та критикою держави як «паразитичної інституції».

Українське видання книги побачило світ у 2024 році (видавництво WellBooks).

Докладніше у статті w:Теорія соціалізму і капіталізму

«Соціалізм... повинен розглядатися як інституціоналізоване втручання у приватну власність або агресія проти власності та претензія на неї. На противагу цьому, капіталізм є суспільним ладом, що ґрунтується на чіткому визнанні приватної власності та неагресивних, договірних обмінах між її власниками.»

— Ганс-Герман Хоппе, «Теорія соціалізму і капіталізму» (с. 8)

1. Вступ

Теорія та методологія

• Без такої теорії політична економія та філософія є лише блуканням у темряві, продукуванням у кращому випадку довільних висновків щодо можливих причин того чи іншого ладу або ж про перевагу одного над іншим. (с. 8)

Визначення капіталізму та соціалізму

• Соціалізм... повинен розглядатися як інституціоналізоване втручання у приватну власність або агресія проти власності та претензія на неї. (с. 8)
• Капіталізм є суспільним ладом, що ґрунтується на чіткому визнанні приватної власності та неагресивних, договірних обмінах між її власниками. (с. 8)
• Суспільства не бувають просто капіталістичними чи соціалістичними. Насправді всі суспільства є, тією чи іншою мірою, соціалістичними. (с. 8)

Економічні наслідки

• Що більш соціалістичною є країна, то більш ускладнюються процеси виробництва нового і збереження старого багатства і тим біднішою країна залишається або стає. (с. 8–9)
• Позитивні ефекти соціалістичної політики, як-от «дешеві продукти харчування», «низька квартплата», «безкоштовне» те або те — це... явища, за які доводиться платити: меншою кількістю і нижчою якістю їжі, нестачею житла, занепадом і міськими нетрями, чергами і корупцією. (с. 10)
• Капіталістичний лад завжди, без винятку і неодмінно в найефективніший спосіб забезпечує найнагальніші потреби добровільних споживачів, включно з поліцією та судами. (с. 13)

Етика та аргументація

• Соціалізм... не досягнув свого аргументованого кінця, поки ще може стверджувати — попри його економічні показники — що він представляє вищу мораль, що він справедливіший, має етично вищу основу. (с. 11–12)
• Той, хто наводить аргументи на користь чого завгодно... повинен, принаймні неявно, припускати дійсність норм власності, властивих капіталізму. Таким чином, заперечувати їхню дійсність... і виступати на користь соціалізму є самопротиріччям. (с. 12–13)

Природа держави

• Держава — що базується на оподаткуванні та примусовому членстві (громадянстві) — є втіленням соціалістичних ідей про власність. (с. 13)

2. Власність, договір, агресія, капіталізм, соціалізм

Власність як фундамент соціальних наук

• Поряд із поняттям діяльності власність є найголовнішою категорією в соціальних науках. Фактично, всі інші поняття... — агресія, договір, капіталізм і соціалізм — визначаються через власність... (с. 15)

• ...власність є нормативним поняттям — концепцією задля безконфліктної взаємодії шляхом встановлення взаємно обов’язкових правил поведінки (норм) щодо обмежених ресурсів. (с. 15)

Дефіцитність ресурсів

• Для того, щоб виникла концепція власності, має існувати дефіцит благ. Якби такого дефіциту не було... то не було б і потреби у власності. (с. 15)

• Функція прав власності полягає в тому, щоб уникнути таких можливих конфліктів за використання дефіцитних ресурсів шляхом закріплення прав виключного володіння. (с. 15)

Тіло як дефіцитний ресурс

• ...навіть якщо припустити, що ми живемо в Едемському саду... навіть і тоді неодмінно повинна була б еволюційно розвинутися концепція власності. Адже навіть за таких «ідеальних» обставин фізичне тіло кожної людини все одно залишалося б дефіцитним ресурсом... (с. 16)

• Насправді, поки людина діє... ця діяльність неодмінно передбачає вибір щодо використання тіла цієї людини. (с. 16)

Договір та агресія

• Договірні обміни... характеризуються тим, що досягається угода про використання обмежених ресурсів, яка ґрунтується на взаємній повазі та визнанні виключного контролю кожного з партнерів над своїм тілом. (с. 19)

• Агресією було б, якби людина намагалася задовольнити свої сексуальні або садистські бажання, зґвалтувавши або побивши тіло іншої людини, не маючи на це чітко вираженої згоди цієї людини. (с. 20)

• ...агресивна дія завжди і обов’язково передбачає, що людина, здійснюючи її, збільшує своє задоволення за рахунок зменшення задоволення іншої людини. (с. 20)

Природна теорія власності

• В основі природної теорії власності лежить ідея засновувати присвоєння виключного права власності на існуванні об’єктивного зв’язку між власником і належним йому майном, в існуванні якого можуть переконатися будь-які інші суб’єкти... (с. 20–21)

• Цей акт набуття раніше нікому не належних ресурсів називається «первинним привласненням». (с. 26)

Визначення капіталізму та соціалізму

• Суспільний лад, що ґрунтується на цій природній позиції щодо розподілу прав власності, є по суті й надалі називатиметься чистим капіталістичним. (с. 27)

• Якщо ця система змінюється... і запроваджується політика, яка надає право виключного контролю над дефіцитними засобами... особам або групам осіб, які не можуть вказати ні на акт попереднього користування... ні на договірні відносини... то це буде називатися (частковим) соціалізмом. (с. 27)

3. Соціалізм «російського зразка»

Визначення та сутність

• Цей «найбільш правильний соціалізм» є суспільним ладом, за якого засоби виробництва... є «націоналізованими», «соціалізованими», «усуспільненими». (с. 28)

• ...ніщо не змінилося. Існує стільки ж людей з такою ж кількістю різних інтересів, як і раніше... Різниця між капіталізмом і соціалізмом знову ж таки полягає в тому, як саме досягається координація, а не між хаосом і координацією, як це стверджує соціалістична риторика. (с. 33)

Ілюзія рівності та влади

• Проголошення всіх співвласниками всього вирішує проблему відмінностей у володінні власністю лише номінально. Воно не розв’язує справжню глибинну проблему: відмінності у повноваженнях контролю. (с. 31)

• У соціалізмі... повноваження тих, чия думка має перемогти, визначаються не попереднім використанням власності або договором, а політичними засобами. (с. 32)

Економічний розрахунок та марнотратство

• Оскільки засоби виробництва або не можна продати... для них не існує ринкових цін... опікун-виробник... більше не зможе правильно підрахувати фактичні грошові витрати... Неминучим наслідком цього є неправильний розподіл засобів виробництва, де двома сторонами однієї медалі є марнування одних ресурсів і дефіцит інших. (с. 37–38)

• ...нездатність опікуна продати засоби виробництва означає, що у нього з’являється стимул збільшувати свій приватний дохід за рахунок вартості капіталу... Відбудеться споживання («проїдання») і надмірне використання наявного капіталу. (с. 39)

Зміна людської особистості

• Люди стануть іншими особами з іншими навичками... вони просто забудуть, як [бути ініціативними], і їм довелося б вчитися заново — повільно, з великими душевними витратами. (с. 41)

• Щоб піднятися в ієрархії отримувачів доходу, стає неважливо... ефективно виробляти чи виконувати укладені договори. Натомість дедалі більшого значення набувають специфічні навички політика... демагогії та інтриг, обіцянок, хабарів та погроз. (с. 42)

• Для кар’єри чиновника не є перешкодою тупість, лінощі, марнотратство і байдужість, якщо він має великі політичні здібності; відповідно, саме такі люди зрештою будуть повсюдно опікуватися засобами виробництва. (с. 42)

Емпіричне підтвердження (Приклад двох Німеччин)

• У Східній Німеччині... було здійснено соціалізацію засобів виробництва... Різниця в результатах є вражаючою... гість із Заходу на Сході буває просто приголомшений, бо потрапляє у майже зовсім інший, зубожілий світ. (с. 44–45)

• Щоб утримати населення, йому [режиму Східної Німеччини] довелося побудувати систему... мури, колючий дріт, електрифіковані паркани... з єдиною метою — не дати своєму народові втекти від наслідків соціалізму російського типу. (с. 45–46)

4. Соціалізм соціал-демократичного зразка

Сутність та відмінність від марксизму

• У відповідь на російський та східноєвропейський досвід ці партії дедалі більше відмовлялися від ідеї усуспільнення виробництва і натомість робили дедалі більший наголос на ідеї оподаткування та вирівнювання доходів, а також... на вирівнюванні можливостей — буцімто справжніх наріжних каменях соціалізму. (с. 52–53)

• Соціал-демократичний соціалізм не забороняє приватну власність... Але... жоден власник засобів виробництва не володіє по праву всім доходом... частина доходу від виробництва по праву належить суспільству. (с. 54–55)

• Різниця між двома типами соціалізму [російським та соціал-демократичним] не має категоричного характеру. Радше це всього лише питання міри. (с. 56)

Економічні наслідки та оподаткування

• Соціалізм соціал-демократичного зразка... все одно неминуче призводить до скорочення інвестицій, а отже, і майбутнього багатства порівняно з капіталізмом. (с. 57)

• Будь-який перерозподіл податкових коштів — це передача їх від виробників грошових доходів... до людей, які виступають як не-виробники і не-одержувачі договірних доходів. (с. 58)

• Шляхом (підвищеного) оподаткування впроваджується в інституційну практику інша правова структура стимулів... це обов’язково призведе до зменшення обсягів виробництва благ/товарів з метою отримання грошового доходу. (с. 61)

Зміна особистості та політизація суспільства

• Зі зростанням рівня оподаткування та розширенням кола оподатковуваних доходів люди ставатимуть дедалі більш непомітними, одноманітними та посередніми, наскільки це можливо — принаймні у своїх публічних образах. (с. 65)

• За системи усуспільнених засобів виробництва... спостерігається відносно більший відхід від суспільного життя, пасивність і цинізм. З іншого боку, соціал-демократичний соціалізм... показує меншу відособленість приватного життя; натомість люди частіше беруть активну участь у політичній агітації. (с. 65–66)

Критика «рівності можливостей»

• Мета, що набуває дедалі більшого значення для соціал-демократії, полягає в досягненні рівності можливостей. Звичайно, якщо сприймати цю ідею буквально, то вона є абсурдною: неможливо урівняти можливості людини, яка живе в Альпах, і людини, яка мешкає на узбережжі моря. (с. 68–69)

• Що таке можливість, що робить можливість іншою чи однаковою... все це цілком суб’єктивні питання. Вони залежать від суб’єктивних оцінок... і тоді з’являється невичерпне джерело всіляких вимог щодо розподілу з найрізноманітніших причин для різних людей. (с. 69)

Емпіричні спостереження

• Той факт, що Сполучені Штати в цілому багатші за Західну Європу... можна пояснити меншим ступенем соціалізму... Англія, яка в XIX столітті була найбагатшою країною світу, донині опустилася на рівень... «країни, що недорозвивається». (с. 71)

• Саме офіційне поширення ідеї mehr Demokratie wagen («ризикнемо більшою демократією»)... призвело до нечуваного раніше рівня політизації... Немає такого питання, яке не є політичним — можна було почути дедалі частіше. (с. 74)

5. Соціалізм консервативного зразка

Історичне коріння та сутність

• ...консерватизм слід вважати ідеологічним спадкоємцем феодалізму. І як феодалізм слід характеризувати як аристократичний соціалізм... так і консерватизм має розглядатися як соціалізм буржуазного істеблішменту. (с. 86)

• Ідея консерватизму полягає в тому, щоб якомога повніше зупинити або уповільнити постійні зміни... і натомість відтворити впорядковану, стабільну соціальну систему, в якій кожен гарантовано залишається в тому становищі, яке йому відведено минулим. (с. 85)

• Консерватизм... призначає частину [доходу] суспільству теперішніх власників... таким чином, щоб зберігався старий відносний розподіл доходу і багатства. (с. 88)

Економічні наслідки: «заморожування» економіки

• Консервативна мета збереження існуючих цінностей... може бути досягнута лише за рахунок загального відносного зменшення повної цінності як новостворених, так і старих благ... тобто зменшення суспільного багатства. (с. 90)

• Консерватизм усуває або зменшує стимули... щось робити з цінністю поточної власності та пристосовуватися до змін попиту. Зменшуються стимули усвідомлювати та передбачати зміни... оскільки можливі вигоди від такої поведінки більше не можна приватно привласнити. (с. 90)

• ...власність стає свого роду привілеєм. У природному суспільстві всі власники змушені адаптуватися до змін у попиті... що, звісно, робить суспільство біднішим, ніж воно могло б бути. (с. 90)

Методи консервативного втручання

• Контроль цін: Запровадження тотального контролю над цінами означає, що система виробництва стає повністю незалежною від уподобань споживачів... Порядок і стабільність існують лише позірно; насправді вони є засобом створення хаосу і свавілля в розподілі ресурсів. (с. 99)

• Регулювання: Консерватизм віддає перевагу регулюванню як засобу запобігання або уповільнення інновацій та спричинених ними соціальних змін. (с. 99)

• Патерналізм: Консерватизм не лише калічить розвиток продуктивних талантів людини; під назвою «патерналізм» він також прагне заморозити поведінку людей у ролях ізольованих споживачів... пригнічуючи або придушуючи їхній талант розвивати споживчий спосіб життя. (с. 103)

Соціальна психологія та «розділяй і пануй»

• Консерватизм надає особливі переваги заможним серед групи не-виробників і особливо шкодить інтересам незаможних серед продуктивної верстви населення. (с. 92)

• Різниця між консерватизмом і соціал-демократичним соціалізмом полягає виключно в тому, що вони апелюють до різних людей... Соціал-демократичний соціалізм прагне дати власність тим, хто її не має, а консервативний соціалізм — тим, хто її колись мав. (с. 91)

Історичні приклади та фашизм

• Найлютішим ворогом фашизму і нацизму був не соціалізм як такий, а лібералізм. Звісно, обидва зневажали соціалізм марксистів... але фашизм і нацизм обіцяли зберегти чинні порядки. (с. 107–108)

• Для досягнення цієї мети фашизм і нацизм зробили саме те, що передбачає їхня класифікація як консервативно-соціалістичних: вони створили жорстко контрольовану і регульовану економіку... право визначати способи використання цієї «власності» було майже повністю узурповане політичними інституціями. (с. 108)

6. Соціалізм як соціальна інженерія

Визначення та методологічне коріння

• Після об’єднання своїх сил з емпіризмом або позитивізмом... соціалізм перетворився на те, що ми відтепер називатимемо «соціал-інженерним соціалізмoм». (с. 111–112)

• Ідеологія «ситуаційної соціальної інженерії»... стала чимось на зразок спільної позиції «поміркованих» у всіх політичних партіях, і видається, що лише доктринери з обох боків не поділяють її. (с. 112)

Емпіризм як «щит» для соціалізму

• Від емпіризму-позитивізму... вимагається пояснити, чому всі наведені нами досі аргументи не виявилися вирішальними... він мусить запропонувати доказовий шлях для уникнення висновків, яких дійшли ми. (с. 112–113)

• ...тільки-но ідея формулювання принципової аргументації за чи проти соціалізму відкидається як марна і непродумана... соціалізм негайно стає стійким проти будь-якої рішучої критики, оскільки кожну поразку завжди можна пояснити якимось поки що неконтрольованим втручанням перемінливих чинників. (с. 116)

• Досвід говорить нам лише про те, що певна схема соціалістичної політики не досягла мети виробництва більшого багатства; але він ніколи не може сказати нам, чи не дасть якісь інші результати дещо інша схема... (с. 118)

Апріорні засади діяльності (Праксеологія)

• Якщо людина здатна вчитися на досвіді... то вона не може знати в будь-який момент часу, що саме вона знатиме пізніше і як діятиме на основі цього знання... Твердження, що можна передбачити майбутній стан свого та/або чужого знання... містить у собі суперечність. (с. 129)

• Всі ці категорії: цінності, цілі, засоби, вибір, надання переваги, витрати, прибутки і збитки — закладені в концепції дії. Жодна з них не є похідною від досвіду. (с. 135)

• ...досвід не перемагає логіку, а радше навпаки. Логіка вдосконалює і коригує досвід, підказує: що можна переживати в досвіді насправді, а що є наслідком затьмареного розуму. (с. 138)

Практика «соціальної інженерії» та її наслідки

• ...спільнота соціальних інженерів має право в односторонньому порядку визначати, що є або не є бажаним результатом, і таким чином обмежувати права власності природних власників. (с. 138–139)

• ...немає майже нічого, навіть найбезглуздішого, чого б деякі соціальні інженери не хотіли б випробувати на своїх співгромадянах — вони вважають їх лише набором змінних, якими можна технічно маніпулювати, пішаками на шаховій дошці. (с. 139)

• Логіка підказує, що це [мінімальна зарплата] означає обмеження прав власності як роботодавців, так і працівників... Наслідком цього є і має бути безробіття. (с. 140)

• Вважати внаслідок хибної емпіричної методології, що все це спершу треба випробувати... це не просто наукова нісенітниця; як і всі дії, що ґрунтуються на непродуманих інтелектуальних засадах, це ще й надзвичайно дорого коштує суспільству. (с. 140–141)

• ...проблема, яку хотіли вирішити соціальні інженерії [через контроль орендної плати]... стала набагато гіршою, ніж раніше, і загальний рівень життя у відносному вимірі знизився. Знову ж таки, все це могло бути відомо апріорі. (с. 142)

7. Етичне обґрунтування капіталізму і моральна безпідставність соціалізму

Аргументація як основа етики

• ...будь-яка претензія на істинність... може і повинна бути висунута і вирішена в рамках аргументованої суперечки. (с. 147)

• ...аргументування є не лише когнітивною, а й практичною справою. По-друге, аргументування як форма дії передбачає використання обмеженого ресурсу власного тіла. (с. 151)

• Лише за умови хоча б неявного визнання права власності кожної людини на власне тіло може відбуватися аргументована суперечка. (с. 151)

Принцип неагресії та самовласність

• Ніхто не має права без запрошення здійснювати агресію проти тіла будь-якої іншої людини і таким чином стримувати чи обмежувати її контроль над власним тілом. (с. 152)

• Будь-яка людина, яка намагатиметься заперечити право власності на її власне тіло, створить протиріччя, оскільки... вона вже неявно визнає саме цю норму як дійсну. (с. 152)

Принцип універсалізації

• ...можна виправдати й обґрунтувати тільки ті норми, які сформульовано як загальні принципи, дієві для всіх без винятку. (с. 150)

• ...саме партикуляристські правила на кшталт «я можу вдарити тебе, але тобі не дозволено бити мене»... лежать в основі всіх реалізованих на практиці форм соціалізму. (с. 12)

Первинне привласнення та власність

• ...лише такі претензії на власність, які можна вивести з минулих продуктивних зусиль і прив’язати до конкретних індивідів як виробників, можуть визначатися «природними» або «неагресивними». (с. 22)

• ...право на первісне привласнення через дії є сумісним з принципом неагресії та випливає з нього як логічно необхідна передумова аргументованої суперечки. (с. 155)

Критика соціалістичної етики «цінності»

• Соціалізм натомість прагне визначити агресію як посягання на цінність або психічну цілісність чужої власності. (с. 159)

• ...контроль над тим, чи впливають її дії на цінність чужої власності, покладається не на саму діючу особу, а на інших людей та їхні суб’єктивні оцінки. Таким чином, ніхто не може визначити заздалегідь, чи будуть його дії класифіковані як виправдані чи ні. (с. 160)

Проблема «пізніших прибульців»

• ...якби ті, хто прийшов пізніше... мали на них [ресурси] таке ж право, як і ті, хто прийшов раніше... тоді буквально нікому не було б дозволено робити що завгодно з чим завгодно, оскільки потрібно було б отримати згоду всіх пізніших прибульців... (с. 163)

• Ніхто не може чекати і припинити діяти, доки всі з невизначеного класу пізніших прибульців не з’являться і не погодяться з тим, що він хоче зробити. (с. 163)

Висновок про перевагу капіталізму

• Лише етику капіталізму, що базується на праві власності, можна ефективно захистити в аргументованій дискусії... Жодну іншу етику обґрунтувати подібним чином неможливо. (с. 165)

8. Теорія держави

Визначення природи держави

• Держава — це не щось інше, як інституція, побудована на оподаткуванні та непроханому, позадоговірному втручанні у те, як приватні особи використовують свою природну власність. (с. 170)

• Не може бути соціалізму без держави, і поки існує держава, існує соціалізм. (с. 170)

• Агресивне насильство — це і є природа будь-якої держави. (с. 170)

• Держава... є інституцією організованої агресії, яка лише намагається виглядати як звичайний виробник, щоб продовжувати агресію проти невинних природних власників. (с. 178)

Методи стабілізації влади

• Держава витрачає багато часу і зусиль на те, щоб переконати громадськість, що вона є не такою, як насправді, і що наслідки її дій радше позитивні, аніж негативні. (с. 173)

• Державна політика повинна керуватися і керується девізом «розділяй і пануй»: ставитися до людей по-різному, нацьковувати їх один на одного... і таким чином врівноважувати зростаюче обурення або опір одних збільшенням привілеїв для інших. (с. 175)

• Держава набагато менше ризикує при утриманні людей в покорі... якщо гвинтівки, з яких можна застрелити податківця, будуть недоступні нікому, окрім самого податківця! (с. 179)

Стратегічна монополізація

• Освіта: Держава або безпосередньо управляє навчальними закладами, або опосередковано контролює їх... гарантуючи, що вони діятимуть у заздалегідь визначених рамках, встановлених нею. (с. 176)

• Правосуддя: Якби держава не монополізувала надання судових послуг, то рано чи пізно... вона стала б вважатися інституцією організованої несправедливості, якою і є насправді. (с. 179)

Критика демократії

• Всупереч поширеному міфу, прийняття демократичної конституції не має нічого спільного зі свободою чи справедливістю. (с. 182–183)

• Демократизація держави — це організаційний захід, що здійснюється зі стратегічною метою раціоналізації здійснення влади і збільшує таким чином обсяг доходу, що підлягає агресивному відбиранню у природних власників. (с. 184)

• Форма влади змінюється, але правління більшості — це теж агресія. (с. 184)

Шлях до подолання соціалізму

• Соціалізм дійде свого кінця, якщо тільки люди припинять дозволяти себе корумпувати державними хабарями, але... просто візьмуть свою частку багатства... при тому продовжуючи ставитися до неї [держави] як до агресора. (с. 189)

• Для того, щоб покласти край державності та соціалізму, необхідно... змінити громадську думку, яка б відвернула людей від використання інституційних можливостей участі в політиці для задоволення жаги влади. (с. 190)

9. Капіталістичне виробництво і проблема монополії

Раціональність розподілу ресурсів

• Тільки підприємства, які успішно користуються цим критерієм [прибутків і збитків]... можуть продовжувати свою діяльність... він гарантує, що структурні зміни всієї виробничої системи... можна буде описати як постійний рух до більш раціонального використання ресурсів. (с. 193)

• Звільнившись від необхідності отримувати прибутки для того, щоб вижити як інститут обслуговування споживачів, держава фактично підміняє раціональність розподілу хаосом. (с. 194–195)

Якість продукції та стимули

• Щойно майбутні доходи стають незалежними від покриття витрат продажем товарів — як це зазвичай буває, коли держава виробляє товар, — у такого виробника більше немає причин турбуватися про якість продукції. (с. 197)

• Янголи, працюючи на державному підприємстві, вироблятимуть продукцію нижчої якості, ніж їхні колеги-янголи в приватному бізнесі, якщо робота є для них хоч найменшим тягарем. (с. 198)

Збереження капіталу

• Абсолютно неминучим наслідком будь-якого державного виробництва є надмірне використання певного запасу капіталу і погіршення рівня життя споживачів порівняно з ситуацією за капіталізму. (с. 201)

Історична та теоретична критика монополій

• Історія свідчить про прямо протилежний результат... не існування монополії змусило уряд втручатися в економіку, а її відсутність. (с. 202–203)

• Для того, щоб максимізувати свої прибутки, монополіст повинен мати постійну зацікавленість у тому, щоб скасувати своє становище власника чинника виробництва, вилученого з ринку. (с. 204)

Ілюзорність «монопольної ціни»

• Ні сам виробник, ні будь-який нейтральний зовнішній спостерігач ніколи не зможе вирішити, чи є ціни, які фактично склалися на ринку, монопольними чи конкурентними... Вирішити це питання неможливо. (с. 207–208)

• Ми не можемо використовувати «обмеження виробництва» як перевірку на монопольну чи конкурентну ціну... рух від субконкурентної до конкурентної ціни також передбачає обмеження виробництва. (с. 210–211)

Держава як єдина реальна монополія

• Проблеми монополії як особливої проблеми ринків... не існує. Лише коли на сцену виходить держава, виникає реальна, не ілюзорна проблема монополії та монопольних цін. (с. 212)

• Держава є єдиним підприємством, чиї ціни та бізнес-практики можна назвати «завищеними» або «експлуататорськими» абсолютно об’єктивно... вони нав’язуються через погрози насильством. (с. 212)

10. Капіталістичне виробництво і проблема суспільних благ

Сутність ринку та виробництво безпеки

• ...виробництво безпеки в інтересах споживачів цього нематеріального товару повинно залишатися підпорядкованим закону вільної конкуренції. (с. 215)

• Тільки чиста ринкова система може забезпечити раціональність, з точки зору споживачів, рішення про виробництво суспільного блага. (с. 227)

Ілюзорність дихотомії «приватні — суспільні» блага

• Чіткої дихотомії між приватними і суспільними благами не існує... Всі блага є більш-менш приватними або суспільними... їхній приватний чи суспільний характер залежить від того, як мало або багато людей вважають їх благами. (с. 221)

• Блага ніколи не є благами-самі-по-собі... їхній статус залежить винятково від змін у зацікавленні чи незацікавленні людей. (с. 221)

Економічна ірраціональність державного виробництва

• ...ресурси, використані для надання суспільних благ, витрачаються даремно, оскільки вони забезпечують споживачів товарами чи послугами, які в кращому випадку мають другорядне значення. (с. 226)

• ...державне втручання обов’язково і завжди віддалятиме нас від такого оптимуму [вільних, добровільних дій споживачів]. (с. 229)

Вади державної монополії на безпеку та правосуддя

• Як може держава... вирішувати, скільки безпеки виробляти... Відповідь полягає в тому, що вона не має раціонального способу вирішити це питання. (с. 235)

• Щойно... у споживача забирають волю купувати безпеку там, де йому заманеться, ви одразу ж побачите, як народжується велика професія, присвячена свавіллю і поганому управлінню. (с. 237)

• ...державна система довільно змінює свої процедурні правила... вирішення суперечок між поліцією та суддями, з одного боку, і приватними особами, з іншого, доручається не третій незалежній стороні, а іншому поліцейському або судді. (с. 236–237)

Переваги конкурентної системи безпеки

• Саме конкурентна система виробництва безпеки передбачає побудову інституціоналізованої структури стимулів для створення такого правопорядку і правозастосування, який втілить у собі максимально можливий ступінь консенсусу. (с. 240)

• У результаті цього процесу... природним чином виникне система правового регулювання відносин між компаніями, яка стане універсально прийнятною для клієнтів усіх конкурентних виробників засобів захисту. (с. 241)

• ...виробники послуг безпеки муситимуть пропонувати договори, де споживач знатиме, що він купує, і матиме можливість подати обґрунтовану, міжсуб’єктно підтверджену скаргу. (с. 238)

Роль страхових компаній

• Страхові компанії... мали б особливий стимул відмежуватись від будь-якого агресора і, крім того, використати проти нього весь свій значний діловий вплив. (с. 244)

• В умовах конкурентної економіки жодна страхова компанія не може дозволити собі продовжувати покривати агресорів... вона незабаром втратить клієнтів на користь більш авторитетних фірм. (с. 244)

Джерела

• Хоппе, Ганс-Герман. Теорія соціалізму і капіталізму. — К.: WellBooks, 2024. — 256 с. — ISBN 978-617-8264-10-9