Тахар Рахім

Тахар Рахім

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Таха́р Рахі́м (фр. Tahar Rahim) (нар. 4 липня 1981, Бельфор, Франція) — французький актор алжирського походження.

Цитати

Про знімання у художній біографічній стрічці «Месьє Азнавур»

Головне було не копіювати Шарля Азнавура, щоб уникнути карикатурності. Ідея полягала в тому, щоб ми з ним «зустрілися» на півдорозі. Це також стосувалося гриму: ми використовували мікропротези, завдяки чому керівниця з гриму Каатє Ван Дам виконала феноменальну роботу. Важливо було знайти баланс між образом і моїм власним сприйняттям персонажа. Як і в інших проєктах, я запропонував Мехді та Фаб’єну дати сценарій на аналіз психологу, щоб отримати її оцінку психології персонажа. Це допомогло нам краще зрозуміти неврози Азнавура, його стосунки з родиною, а головне — позбавити образ художньої «святості» і побачити його як звичайну людину зі своїми сильними і слабкими сторонами. Це було надзвичайно корисно. Я дізнався багато речей із його життя, які не обов’язково потрапили до фільму, але які я інтегрував у ДНК свого персонажа.

Для фільму я приміряв, мабуть, сотню костюмів. Вони відображають різні етапи життя Азнавура — від бідності до ексцентричності, коли він досяг слави і носив розкішні хутра, широкі штани та інші яскраві речі. Костюми схожі на екзоскелет: вони повинні точно відображати персонажа. Я вважаю, що робота Ізабель Матьє над костюмами була просто чудовою.

Ґран Кор Маляд і Мехді Ідір запропонували мені цей проєкт, і мені дуже сподобалося працювати з ними. Від версії до версії ми зустрічалися, щоб обговорити прогрес у написанні сценарію. Поки вони працювали над текстом, я занурився у вивчення життя Шарля Азнавура. Я переглянув усі доступні відео, усі фільми, у яких він знімався; прослухав усі його пісні. Я також проводив «розслідування» в його сім’ї, яка щиро прийняла мене. Я спілкувався з його дружиною Уллою, другою донькою Катею, сином Мішою, сестрою Айдою; їздив до Лос-Анджелеса, щоб зустрітися з його старшою донькою Седою. Вони ділилися своїми спогадами, його радощами, страхами, слабкостями, сильними сторонами та комплексами. Я ставив їм безліч запитань і записував їхні відповіді.

Для нього найважливішим було забезпечити своїх близьких матеріально. Для мене ж головне — це емоційна безпека моїх дітей. Крім того, як і Шарль, я син іммігрантів, виходець із тієї ж соціальної верстви. Ми обоє наймолодші в родині. Ми — артисти, які з дитинства мріяли про це і прагнули зруйнувати кордони, досліджувати чужі території. Ми обоє — перфекціоністи, що може бути одночасно джерелом страждань і натхнення, коли плоди праці приносять задоволення.

З Бастьєном Буйоном у нас була чудова взаємодія. Ми багато сміялися, уважно стежили за грою одне одного, обговорювали сцени після зйомок і часом давали поради одне одному. Мені дуже сподобалося працювати з Марі-Жулі Боп. Її інтерпретація ролі Піаф була вражаючою та тонкою. Також хочу відзначити менш помітних, але не менш важливих партнерів — акторів другого плану, які проявили неймовірний ентузіазм і відданість своїй справі.

Мені не дуже подобається багато репетирувати — я віддаю перевагу роботі безпосередньо на зйомках, щоб викладатися на повну. До моменту зйомок ми всі були настільки підготовлені, що залишалося лише налаштуватися на деталі. Вони завжди дозволяли мені експериментувати. Коли основні дублі були готові, ми робили ще один, так званий «фристайл», де я пробував щось нове. Іноді це призводило до несподіваних, але вдалих моментів.

Постійно слухаючи, як говорить Азнавур, я поступово почав переймати його манеру мовлення. Це вдалося найшвидше. Те ж саме стосувалося і постави: я уважно спостерігав за кожною деталлю у фільмах, інтерв’ю. На сцені, під час концертів, його жестикуляція була ще однією важливою рисою. Це було щось унікальне, що він довів до досконалості з роками. Ніщо його не зупиняло. Він співав усіма мовами і навіть створив пісню мовою жестів! Це показує, наскільки він був відкритий до експериментів. І це ще одна спільна риса між нами: я теж люблю відкривати нове й невідоме. Можливо, ми з Шарлем Азнавуром розділяємо певний страх перед порожнечею.

Шарль Азнавур завжди був частиною мого життя: його пісні супроводжували моє дитинство, а потім підтримували мене, коли я приїхав до Парижа. Я постійно слухав його музику. Він надихав мене мріяти, подорожувати, переносив у інший світ. Спершу продюсер Жан-Рашид Каллуш, який одружений із дочкою Шарля Азнавура й ініціював цей проєкт, розповів мені про фільм, але не планував пропонувати мені цю роль. У дружній атмосфері ми обговорювали ідеї щодо кастингу, і я навіть не замислювався, що можу втілити цей образ. Та одного дня, коли я повертався з закордонних зйомок, Жан-Рашид повідомив мені, що Ґран Кор Маляд і Мехді Ідір збираються запропонувати мені зіграти Азнавура. Я був вражений і висловив свої сумніви, адже не бачив жодної очевидної схожості між ним і собою.

Я брав уроки танцю для сцен, які цього вимагали. Але найбільше часу пішло на спів: від шести до восьми годин на тиждень протягом шести місяців, під час зйомок я продовжував займатися ввечері. Те ж саме з піаніно — я мусив багато репетирувати, щоб виглядати переконливо. Адже питання дублювання мене в музичних сценах навіть не стояло! Усі сцени з грою на піаніно знімалися саме з моїми руками. Для того, щоб виконати ці плани, а також усі музичні і концертні сцени, я працював на межі можливостей… як і Шарль! Цей виклик був частиною подорожі, якою став цей фільм.

Я завжди входжу в роль через фізичність. А тут довелося створювати образ із нуля. Мені довелося схуднути, щоб наші силуети збігалися. Крім того, у нас різна будова тіла, тому я мав змінити свою поставу. Я працював із дуже хорошими тренерами: Даніелем Люкаріні — для вокалу, і Паскалем Люно — для комплексного підходу.

Я зрозумів, що здатен долати страхи і братися за масштабні виклики. Це була найскладніша роль, яку я коли-небудь грав. Після завершення зйомок мене переповнювали водночас полегшення і ностальгія. Це була найкраща людська пригода, яку я пережив на майданчику. Ґран Кор Маляд і Мехді Ідір працюють у дружній, сімейній атмосфері й запрошують усіх до цього кола. На їхньому майданчику панувала справжня братерська єдність. Щира дружба безцінна. Саме про це й розповідає цей фільм.