Сусла Юрій Федорович
| Сусла Юрій Федорович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Юрій Федорович Сусла (5 лютого 1934, Перечин, Закарпаття) — радянський футболіст. Воротар, виступав, зокрема за «Спартак» (Ужгород), СКА (Львів), ЦСКА (Москва) і «Карпати» (Львів). Працює тренером у СДЮШОР «Карпати» (Львів). Єдиний, хто досі працює в клубі ще з часу створення команди у 1963 році.
Цитати
[ред.]«Жити було дуже непросто.. Однак на Закарпатті був розвинений футбол, тож вся дітвора, і я зокрема, зранку й до ночі копала м’яч. Оце була одна з не багатьох наших утіх. Тоді Перечин вважався селом, хоч зараз це вже місто, районний центр. Функціонувала заводська команда, яка виступала на першість області, і я, пам’ятаю, спробував себе у воротах юнацького складу. Спочатку було дуже важко, бо голи влітали один за одним, а я ніяк не міг дотягтися до штанг, тож вельми цим переймався. Восени 1953 року мене вперше запросили у збірну області, яка мала зіграти з командою естонського Талліна. Я себе в тому матчі непогано зарекомендував, і невдовзі став гравцем ужгородського "Спартака", який здобув право виступати у союзному класі "Б"...» — про народження і життя у міжвоєнний період в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Лише одного разу нас бомбардували. Згоріло кілька хат, один снаряд впав на завод. Це трапилося під час відступу німецьких військ. У Перечині гориста місцевість, тож німці мали де сховатися. У той день вони випасали своїх коней, а ми неподалік грали у футбол. І тут цей авіаналіт… Коли фронт пройшов через нас, а Угорщина відмовилася від війни, у Перечині залишилися порожні казарми, в яких облаштували військовий госпіталь. Було дуже багато важкопоранених радянських солдатів. Ми їм допомагали, чим могли. Та все ж багато-хто з них помирав. У тому госпіталі я відчув увесь жах війни». — про перестрілку та бомбардування під час другої світової війни в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«М’ячі були шнурованими. Треба було спершу накачати камеру, щільно запхнути її у шкіру і лиш тоді зашнурувати. Бальони були твердими і важкими. Однак не лише хлопчаки грали цими «гирями». У професійному футболі шнурований м’яч використовували ще багато років. Він був простим за траєкторією польоту. Це вам не сучасні м’ячі-"сюрпризи"!» — про довоєнні м'ячі в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Окрім мене у "Спартаку" були три висококваліфіковані голкіпери. Після матчів в Одесі і Києві нас очікувала гра проти львівського СКА. І от старші колеги підходять до мене, і на ламаній російській кажуть: "Юраську, чи зіграв би ти, якщо б тобі довірили місце у воротах?" "Якби поставали, то чом би й ні?", - відповідаю. Тренерська рада погодила це рішення, тож мій дебют трапився саме у Львові. Ми зіграли у суху нічию – 0:0, і невдовзі я став основним голкіпером команди. "Спартак" у підсумку посів сьоме місце, а мене забрали в армію. Так я опинився у Львові». — про свій перший матч за професійну команду – ужгородський "Спартак" в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Знаєте, я жодної антипатії до себе не відчував. Навпаки, усі гравці були в пошані, зокрема й "західняки". Проблема полягала лиш в тому, що я потрапив до московського клубу у не найкращий для цього час. Адже місце у воротах займав легендарний Борис Радзінський, який із Яшиним напару був основним кіпером збірної СРСР. Виявилося дуже важко створити йому конкуренцію. Та й у Москві я не хотів надовго залишатися. Мені не подобалося відношення до футболу. Та й тренерський склад армійців був дуже некваліфікованим. Зрештою, я повернувся до Львова». — про два матчі за московських "армійців" в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«"Карпати" фактично виникли на базі "Сільмашу". Ця команда виступала непогано, і на неї очікували перехідні ігри за право виступати у класі "Б". Наш тренер Сергій Шапошников зібрав усю команду, і ми поїхали на стадіон. «Сільмаш» тоді переміг, якщо не помиляюся, дрогобицький «Нафтовик». Постала потреба організації нової команди. Сюди запросили мене, Філяєва, Іванюка та ще кількох гравців. Для мене це був крок вперед, адже гра за цивільну команду давала більше можливостей облаштувати своє життя. Хоча я на другому році служби в армії отримав квартиру, вона мене зовсім не влаштовувала». — про те за яких умов з’явилася ідея створення "Карпат" в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Варіантів не було жодних! Виникла ідея назвати "Карпатами", і всі одразу погодилися. Карпати, Закарпаття, Підкарпаття…Усе логічно». — про варіанти назви команди у Львові в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Ми грали "за борщ". Лише через декілька років гравці почали отримувати по 4 рублі за матч. І все, будьте здорові… Казкові заробітки, які існують у сучасному футболі, нам навіть не снилися». — про рівень доходів футболістів "Карпат" у 1960-ті роки в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Хороший голкіпер повинен передбачати заздалегідь, куди проб’є суперник. Бо якщо форвард вдарить по м’ячу, то вже буде пізно. Пенальті – це окрема тема. Я завжди намагався обманути того, хто підходив до "точки". У ті часи воротар не мав права рухатися до удару. Тож я однією рукою показував напрямок, куди стрибатиму. Це спантеличувало суперника. Відкрию вам ще один секрет. Коли футболіст лише встановлює м’яч на точці, він мимовільно погляне у той кут, який хоче поцілити. Важливо вловити цей погляд». — про те, що упродовж кар’єри парирували близько 90 відсотків пенальті в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Зараз дуже непогано П’ятов виступає. Шовковський також… Коли Олександр тільки-но розпочав свою кар’єру, я мав до нього багато зауважень. Але згодом він змужнів, став тонко відчувати гру і надійно діяти на виходах з воріт». — про те, хто із сучасних кіперів вам імпонує в інтерв'ю сайту football24.ua Юрій Сусла: Колись "Карпати" грали "за борщ" (5 лютого 2011 року) |
«Я дуже добре пам’ятаю ці події 1965 року. Ми приїхали в Іваново, і на першому тренуванні мені не сподобалася цілковита розслабленість команди. Після заняття "Карпати" пішли снідати. Переходимо вулицю, я йду останній. Зненацька виринають міліціонери, і беруть мене попід руки… Ернест Юст бачив, шо в Сусли виникли проблеми, але замість того, щоб прийти на допомогу, рушив собі далі. На дільниці мене обшукали, а потім протримали кілька годин. Звісно, після такого стресу я вже не міг вийти на гру проти "Текстильника". А тренери тільки цього й чекали, і залюбки поставили Власенка. |
«Попри те, що я вірою і правдою служив львівському футболу 12 років, зі мною вчинили дуже негарно. У рік, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР, я працював другим тренером, а, отже, мав повне право на отримання звання "заслуженого". Документи для цього були оформлені ідеально. Я скерував їх до Києва, але федерація чомусь повернула мені їх назад. Через рік Київ перший запропонував зробити нову спробу. Мовляв, цього разу все буде гаразд. Папери зберігалися у Карла Мікльоша. Запитую його про них, а в лише скривився: "Вибач. Ми робили вдома побілку, і дружина випадково викинула ті документи на смітник". Я був у такому розпачі, що махнув на все рукою. Отак і залишився рядовим тренером… |
Примітки
[ред.]
