Супрун Катерина Миколаївна

Катерина Супрун

Стаття у Вікіпедії

Катерина Миколаївна Супрун — українська альтистка, Заслужена артистка України (2024), лауреатка премії ім. Левка Ревуцького (2016).

Цитати

Жіночність — це точно про свободу. Я стала більше відчувати себе. Набагато гостріше. Мені здається, що війна оголила крихкість існування, і замість страху ми вже відчуваємо ясність проживати кожен день на повну. Кожну емоцію наче хтось приблизив, загострив. На початку великої війни все зрівнялося і замилилось, накрили обурення, гнів, розпач. Але потім, коли збагнула, що злість можна трансформувати у дію, що й моя діяльність гостро впливає на імідж моєї країни, що вона теж важлива, — я дозволила собі трохи розслабитися і знову відчувати себе жінкою. Я дозволила собі наново відчути свою жіночність, дозволила відчути, що я кохаю та кохана.

Знаковим є твір Максима Коломійця, присвячений мені та оркестру «Мрія» — Garden of Lost Dreams («Сад втрачених мрій») для альта і струнних. Його прем`єра відбулася в Elbphilarmonie, і ми записали диск з цією музикою, до якого увійшла й Друга симфонія Валентина Сильвестрова. Також в мене відбулися яскраві колаборації з Богданом Кривопустом, Євгеном Станковичем, Золтаном Алмаші. І ще одна з останніх співпраць — концерт для альта з оркестром Олександра Родіна, який викликав неймовірний захват у багатьох людей на київській прем`єрі у жовтні.

«Мрія» — це про незламність духу, віру в майбутнє, українську силу. Ось чому саме так ми вирішили назвати колектив у 2022 році. Пам’ятаю, як написала пост у фейсбуці із закликом відгукнутися професійним музикантам, які на початку великої війни перебували в межах Німеччини. За короткий термін обʼєдналися біженці, тимчасові переселенці — до нас як солісти долучились відомі українські музиканти, які виїхали й працювали в Європі задовго до війни. Серед них — скрипалі Андрій Бєлов та Валерій Соколов, піаністи Артем Ясинський, Катерина Тітова та інші. І вже у квітні 2022 року ми зіграли перший концерт у відомій Laeiszhalle (Гамбург). І був аншлаг. Наступний наш концерт відбувся в травні у берлінській філармонії. Згодом завдяки підтримці різних німецьких фундацій ми розпочали активну діяльність у Німеччині.

Мрію про нові сучасні хаби для обʼєднання творчих людей — художників, скульпторів, музикантів, архітекторів… Мрію про фестивалі української культури у маленьких містечках. Дуже важливо, щоб успішні за кордоном українці пам`ятали, звідки вони родом, щоб поверталися й допомагали молоді, яка залишається попри всі важкі обставини вдома. Це дуже важливо для нашого майбутнього. Мрію, щоб національна музична академія Чайковського стала національною музичною академією без Чайковського.

Німці загалом дуже відкриті до української музики, тим паче зараз, коли українська академічна музика сприймається ще і як символ спротиву. Багато німців намагаються підтримати Україну через культуру, і це відчувається на концертах: іноді слухачі підходять із питаннями, дякують за можливість почути цю музику, емоційно реагують на її зміст.

Оркестру «Мрія» вже три роки. Його назва не просто про мрію про перемогу. Для мене ця назва дуже символічна й містить конкретну асоціацію, бо відштовхнулася від імені нашого легендарного літака. Яскраві живі спогади, як на День Незалежності до великої війни над Києвом у літньому блакитному небі пролітала наша «Мрія». Тоді, в мене, у дорослої людини, це викликало якийсь неймовірний дитячий захват. І зараз, коли наш літак розбомблений, але не вщент, для мене, як і для мільйонів українців, дуже важливо відновити нашу «Мрію». Особисто для мене ця назва несе глибокий патріотичний і емоційний сенс.

Ситуація, в якій опинились, наприклад, ми, музиканти, перебуваючи за кордоном у перші місяці повномасштабної війни, показова. Мистецтво стає твоїм потужним голосом. Рятувало відчуття своєї місії, яка дуже чітко почала набувати обрисів, — це грати й гідно представляти українську музику, Україну загалом, її багату та величну культуру, яка сторіччями утискалась, знищувалась Росією. З перших днів великої війни я відшукала можливість зі своїми колегами доносити універсальною мовою музики важливі меседжі.

Ще під час пандемії я записала перший в Україні диск для соло альта лише української музики разом з львівським лейблом Golka Records. І коли почалося повномасштабне вторгнення, мені писали альтисти з різних куточків світу, бо цей диск є на Apple Music та Spotify, і просили в мене ноти. Наприклад, «Епітафія» Сильвестрова, яка увійшла до цього диску, в мене тільки у рукописному варіанті. Отже, я фотографувала й надсилала всім охочим. Зверталися альтисти з Італії, Мальти, США, Люксембурга, Данії, Польщі. Розпочалася така ланцюгова реакція інтересу до нашої альтової музики. У такі моменти ще більше розумієш, що приносиш користь своєю творчістю.