Стефан Загмейстер

Стефан Загмейстер

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Стефан Загмейстер — австрійський графічний дизайнер, відомий своїми експериментальними підходами до дизайну та роботи у галузі реклами та музичного оформлення.

Цитати

Про себе

Іноді мені здається, що я народжений для того, щоб бути дизайнером, і я впевнений, що я створюватиму до останнього дня свого життя на землі. Я вдячний долі, що дизайн — поняття дуже широке: можна робити меблі, фільми, книжки, виставки, не виходячи за межі професії дизайнера.

Коли я в депресії, то від мене нема користі ні для оточення, ні для друзів, ні для сім’ї. Я набагато корисніший, продуктивніший та ефективніший, коли у мене все добре.

Найскладнішим і, відповідно, найцікавішим медіумом для мене було кіно. На кожному кроці мене чекали всі можливі труднощі. Як розповісти довгу історію? Яка система камер забезпечує оптимальне поєднання мобільності та якості? З чим працюють ті чи ті послідовності? Наскільки очевидними ми маємо бути, щоб люди нас зрозуміли? Що ми повинні додати з усього різноманіття досліджень щастя? Наскільки потрібна відкритість? Коли це обертається на надмірний обмін інформацією? Чому все так дорого? І найскладніше: як продовжувати роботу після смерті нашого співдиректора?

Про роботу

Ми майже облишили дизайн обкладинок альбомів після першої творчої відпустки в 2000 році. Просто з’явилося багато інших цікавих речей для дизайну, а музика перестала відігравати попередню роль у моєму житті, коли я наблизився до сорока років. Виняток — один проєкт Девіда Бірна і Браяна Іно. Музика там була приголомшлива. Загалом кажучи, з Девідом чудово працювати, а перебуваючи під величезним впливом опублікованого щоденника Браяна, я мав сильне бажання зустрітися з ним. Девід має візуальну грамотність, що полегшує роботу з ним. Схоже, нас цікавлять подібні візуальні напрями.

Щоб досягти змін, нам потрібні батіг і пряник. Медіа дають батога. Я намагаюся запропонувати трохи пряника.

Я виявив, що відкритий друкарський підхід, поєднаний з чітким посилом, здебільшого допомагає глядачам співвіднести свій досвід. Ми використовували різні друкарські стратегії від проєкту до проєкту (в межах серії). На деякі з них вплинуло оточення, в якому їх виконано, на інші — сторонні люди або особистий досвід.

Про дизайн

Багато молодих дизайнерів, що виросли в цифрових технологіях, прагнуть створювати речі своїми руками. Багато корисних напрямів залишаться цифровими, в інших галузях ми повернемося до тактильного, особистого, людського зв’язку.

Гадаю, всі ми дуже любимо різноманітність у наших містах: що більше розмаїття, то краще. Насправді міста, спроєктовані головно однією людиною, як-от Бразиліа в Бразилії, або Канберра в Австралії, часто непридатні для життя.

Краса додає безліч функцій, особливо в тих галузях, де зазвичай проєктують лише з огляду на функційність. Як-от, приміром, політичні проєкти. Ці проєкти працюватимуть краще, коли форма, контури, колір і матеріальність будуть ретельно продумані. У студії ми виявили, що гарні речі працюють набагато краще, тобто часто створюють значні додаткові функційні можливості, які не можуть запропонувати предмети, створені для того, щоб просто функціювати.

Нині понад 50% населення Землі живе в містах. Для цієї частини людства розроблено все, що їх оточує, — від контактної лінзи до тканини, стільця, кімнати, будинку, вулиці, парку, міста. Це спроєктоване оточення грає для міського жителя таку саму роль, як природа для того, хто живе в тропічному лісі. Речі можуть бути спроєктовані гарно чи погано, але вони кінець кінцем змінюватимуть ситуацію. Звісно, є безліч предметів, які справді полегшують наше життя, але ми помічаємо їх лише тоді, коли вони погано працюють. Я можу перебувати в літаку, що знімається вгору, і зовсім не помічати, яка це неймовірна конструкція. Я побачу це тільки тоді, коли станеться авіакатстрофа.

Якщо поганий дизайн може зашкодити світові, то гарний дизайн може зробити світ кращим. Я дістав так багато відгуків про наші виставки, присвячені щастю та красі, — сотні листів, — що схильний вірити: вони трохи змінили чиєсь життям.

Про Тібора Кальмана, свого наставника

Тібор завжди був щасливий і готовий стрибати з однієї галузі в іншу: корпоративний дизайн, продукти, міське планування, кліпи, документальне кіно, дитячі книги, редагування журналів — він опановував це під гаслом «Усе треба робити двічі: уперше ти не розумієш, що робиш; удруге — розумієш, утретє — нудно». Він займався гарною роботою, яка народжувала гарні ідеї для гарних людей.

Тібор Кальман був найвпливовішою людиною в моєму дизайнерському житті та моїм єдиним і неповторним героєм дизайну. 40 років тому, бувши студентом у Нью-Йорку, я пів року телефонував йому щотижня й устиг добре познайомитися з адміністратором M&Co. [...] Коли через 5 років я нарешті почав там працювати, то зрозумів: його студію вирізняє з-поміж інших саме неймовірна майстерність продажу. Можливо, навколо було багато людей, таких же розумних, як Тібор (і, звісно, багато тих, хто краще розумівся на дизайні), але ніхто інший не міг продати ці концепції без змін, донести ці ідеї майже без переробок до широкої публіки.

Я був свідком одного дуже великого архітектурного проєкту, де він та M&Co співпрацювали з відомим архітектором і витратили на роботу кілька років. Він був готовий відступити в питанні про те, хто представлятиме проєкт клієнтові. Тібор мав дивовижне вміння давати поради, кидати крихти мудрості, запаковані в грубі формулювання, які пізніше стали відомі як тіборизми. Коли я відкрив свою маленьку студію, він мені сказав: «Найскладніше в управлінні дизайнерською компанією — не розростатися».

Про російсько-українську війну

Багато моїх друзів вважають, що ситуація в Ізраїлі та Газі абсолютно безнадійна і що після десятиліть конфлікту якогось певного розв’язку там ніколи не знайдуть. Гадаю, довгострокове мислення може привнести надію навіть у цю ситуацію. Британці й французи вели один з одним кровопролитну війну понад 100 років. Проте нині майже неможливо собі уявити, щоб британці вбивають громадян Франції, а французи — Великої Британії.