Старухін Віталій Володимирович

Старухін Віталій Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Віта́лій Володи́мирович Стару́хін (6 червня 1949, Мінськ, СРСР — †9 серпня 2000, Донецьк, Україна) — український радянський футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР — 1973 рік. Більшість кар'єри провів у донецькому «Шахтарі». Відзначався високою результативністю, чудово грав головою. У 2006 році визнаний найкращим футболістом «Шахтаря» усіх часів. Похований у Донецьку (цвинтар «Донецьке море»).

Цитати

«У Мінську (там я народився і виріс) на той час усі поголовно захоплювалися футболом. Та й жив я в такому районі, де навколо були одні галявини та пустирі. Як кажуть, сам Бог велів мені грати у футбол. Починав я за команди майстрів. Спочатку вона називалася "Білорусь", а потім - "Динамо" (Мінськ)». — про те, як прийшов у футбол в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Справа в тому, що я грав у Полтаві у Юрія Миколайовича Войнова. Там разом зі мною виступав Васін. Його запросили до «Шахтаря», і він порадив звернути увагу на мене. Приїхали донецькі селекціонери, подивилися Старухіна у справі. Видно, я їх не розчарував, коли запропонували стати «гірником»». — про те, як опинився в донецькому "Шахтарі" в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«В...На той час у команді на навчально-тренувальних зборах знаходилося чоловік 60. І серед них було чимало досвідчених футболістів. Але наставник «Шахтаря» Олег Базилевич вирішив зробити ставку на молодих хлопців, котрі практично нічого не вимагали, а просто хотіли грати. З кожним тренувальним днем ​​у результаті «природного відбору» нас залишалося дедалі менше. У результаті я потрапив до основного складу». — про те, що не відразу влився до колективу в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Так, років зо три в групі підготовки (так вийшло), я стояв у воротах. Якось ми грали на першість міста, а тут, як на зло, захворіли майже всі нападники. Воротарів вистачало, і мене, як рухливішого, «висунули» в напад. Ну я пішов і забив три м'ячі у тій важливій грі. І моя доля була вирішена». — про те, що починав воротарем та став форвардом в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Забитий Астаповському у грі з московським ЦСКА. Через штрафний майданчик головою вдарив і влучив у «дев'ятку». Ногою нелегко такий м'яч забити, а то, уявляєте, головою вдалося!» — про те, який гол у своїй кар'єрі вважає найкрасивішим в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Найважливіший - перший. Я лише дебютував за «Шахтар» та забив московському «Спартаку». Там Прохоров, мій добрий товариш, стояв у воротах, я не пропустив нагоди його засмутити. Ми виграли - 2:1». — про найважливіший гол у кар'єрі в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Складне питання, адже кожен із наставників щось своє мені дав. Але якщо брати команду загалом, то найбільше піднесення спостерігалося за Базилевича. Пояснюється все просто: ми, молоді, недосвідчені, вийшли до вищої ліги, що, безперечно, стало для нас подією. Тоді ми слухалися свого наставника, як Бога. Звичайно, виконували всі його завдання, навіть іноді на шкоду своїм індивідуальним якостям. А вже Салькову та Носову дісталася готова команда, яка з 1973 по 1981 рік могла грати і без тренера. Цю команду створив Олег Базилевич. Грав у нас практично той самий склад. Щоправда, вже дещо пізніше почали підпускати братів Малих, Резника, Латиша, але тільки тоді, коли ми основне завдання у матчі, як правило, вже вирішили». — про виступи за донецький "Шахтар" в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Якби я грав за київське «Динамо» чи «Спартак», тоді інша річ. «Шахтар» до їх числа, на жаль, не належав. У нас була, загалом, провінційна команда. Увагою преса особливо не балувала. Тому я повною мірою і не відчував, що визнаний найкращим, що найбільше забив. Плюс до всього, хлопці в команді зазнати не дозволили б. У нас підібрався такий колектив, у якому не було зірок. Те, що мені вдалося відзначитися в тому сезоні, я сприйняв абсолютно спокійно, оскільки керувався принципом: гра пройшла - треба її забути і почати готуватися до наступної, причому постаратися зіграти в ній на вищому рівні, або аж ніяк не нижче». — про те, що 1979 рік став найбільш вдалим у кар'єрі, ставши найкращим гравцем та бомбардиром Союзу (26 голів у ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Їх кілька. Це, звичайно, ігри в Барселоні, Монако. Також пам'ятні ігри з Ювентусом, Айнтрахтом. Ми грали з багатьма грандами. Вважаю, що виступили гідно. Вдома нікому не програвали, а на виїзді нам просто забракло досвіду міжнародних поєдинків. Тоді ми варилися, як кажуть, у власному соку. За кордон виїжджали лише наприкінці сезону і то на Кіпр, у Коста-Ріку… Нам це майже нічого не давало». — про те, який із міжнародних матчів запам'ятався більше за інших в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Коли Бєсков перебував біля керма, мені ставили умову: або ти переходиш до «Спартака», або й думати забудь про збірну. За Лобановського – такі ж умови, з тією лише різницею, що треба було переходити до київського «Динамо». Тільки тоді могла йтися про моє влучення в головну команду країни. Із киян на той час один «пахтакоровець» Федоров грав, і якби не авіакатастрофа, то перейшов би до «Динамо», уже збирався...» — про те, чому не вдалося заграти у збірній в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Для мене це не так вже й рано, адже я почав серйозно грати у футбол із п'яти (!) років. А чому закінчив виступ? Втрутилися деякі обставини, пов'язані із обкомом партії. Другому секретареві обкому Статінову не сподобався один момент. Ми грали в Москві зі «Спартаком» і після першого тайму мене замінили. Ми на той час програвали. І тут, як на зло, хтось із хлопців розповів мені анекдот, і я засміявся. Ось у цей самий час оператор і показав лаву запасних і... усміхненого Старухіна. Уявляєте, це за рахунку 1:0 на користь москвичів! Статинова це, природно, розчарувало. А він мав тоді велику владу. Тому мене незабаром і прибрали з команди. Більше я ніде не хотів грати лише в «Шахтарі». Тому й лишився тут. Хоча звали і до Харкова, і до Мінська. Але вже діти – дочка Лариса та син Віталій – подорослішали, і не хотілося своє життя починати спочатку». — про те, чому так рано, у 31 рік, пішов із футболу в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«У нас команда була гуморна, після ігор сміх і жарти не припинялися. Курйозний випадок? Був один. У Єревані, в матчі з «Араратом», донеччани подавали кутовий, а мене захисники за руки тримали, та й хтось із них, вибиваючи м'яч, влучив мені в потилицю. А в результаті, як ви здогадалися, м'яч залетів у ворота "Арарату". Я тоді відразу й не зрозумів нічого, відчув лише головний біль (навіть, як з'ясувалося, легкий струс отримав). Лише щодо реакції хлопців здогадався, що забив». — про курйозні випадки в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Я одразу ж перейшов на роботу з дітьми в донецькій ДЮСШОР. Пропрацював там десять років. За цей час підготував Валерія Кривенцова, Дмитра Шуткова (Шахтар), Віктора Савченка (РостсельмаЗОШ, Росія), Олександра Коваля (Левські, Болгарія) та інших футболістів. Усіх зараз і не пригадаю. Знаю, що більшість моїх вихованців грають, і я дуже задоволений цим. Це не обов'язково рівень вищої ліги — багато хто виступає на першість області». — про те, як склалася доля після того, як залишив футбол в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)

«Вдалося досягти не дуже багато, але ні про що я не шкодую. Не вийшло більше м'ячів забити, хоча досі згадую моменти, як той, із «Пахтакором», де я пробив у штангу. Хотілося б у клубі Григорія Федотова піднятися вище. Не вдалося довше пограти, хоч сили в собі відчував. Прикро було, коли поїхав до Мінська, додому, а потім вирішив зав'язати з футболом. Ось такі речі не вдалися. А в основному – все нормально…» — про те, що вийшло у кар'єрі, а що, не зовсім в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Факти» Виталий старухин: «сам бог велел мне играть в футбол» (15 вересня 2000 року)