Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
SergoBot (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
доповнення
Рядок 9: Рядок 9:


== Цитати ==
== Цитати ==
{{Q|Цитата = Пише поволі, і, перше ніж сісти до столу, мусить перемагати досить сильну і самому неясну в основі відразу до писання{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=40}}.|Коментар = «Автобіографія», 1298 рік}}

== Поезії, переклади ==
*{{Q|Цитата = Класична пластика, і контур строгий, <br />І логіки залізна течія — <br />Оце твоя, [[поезія|поезіє]], дорога. | Інше = {{Цитата дня/Обрана|26 квітня 2016}}}}
*{{Q|Цитата = Класична пластика, і контур строгий, <br />І логіки залізна течія — <br />Оце твоя, [[поезія|поезіє]], дорога. | Інше = {{Цитата дня/Обрана|26 квітня 2016}}}}


Рядок 35: Рядок 38:
: і з лихом, і з добром. ([[Василь Стус]], «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref>
: і з лихом, і з добром. ([[Василь Стус]], «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref>


== Джерело ==
== Про Зерова ==
{{Q|Цитата = Зерова тривожили гіркі думки, занепокоєння і передчуття близької біди, мучили страшні сни... Нападки на нього набули характеру політичних доносів і звинувачень, чи то йшлося про переклади, чи оригінальні твори, чи то про критичну діяльність, чи лекції. Я ніколи не бачив Миколу Костьовича таким похмурим, як тої пори. Такі характерні для нього оптимізм, життєрадісність, здавалося, зрадили його. Він не скаржився, не шукав співчуття, але було видно, як важко йому жити. А він передбачав, що попереду буде ще гірше{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=40}}.|Коментар = «Родинне вогнище Зерових», Київ, 2004|Оригінал = |Автор = Абрам Гозенпуд}}
{{Q|Цитата = М. Зеров був літературознавцем, що відчував живий пульс творчости й знав живий сенс фактів, хоч би де схоплених у принагідному висвітленні. Він дав нам справжні зразки наукової критики — точне розуміння слова і думки письменника, якого досліджував, точне знання творів, про які писав і які «в умі» тримав — і жодного сумнівного аргументу, квапливої гіпотези, однобічного судження чи позірних фактів, за якими губилося б головне{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=39}}. |Коментар = |Автор = Євген Сверсюк}}

== Джерела ==
* ''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, [[Дмитро Павличко]]. — 843 с.
* ''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, [[Дмитро Павличко]]. — 843 с.
* {{книга|автор =Костянтин Москалець |заголовок =Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика |місце =Львів |видавництво =Видавництво Старого Лева |рік =2019 |сторінок =400 |isbn =978-617-679-678-7 |ref =Стежачи за текстом}}


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 19:43, 29 лютого 2020

Микола Костьович Зеров
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890–1937) — український поет, літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», перекладач античної поезії. Репресований.

Цитати

  •  

Пише поволі, і, перше ніж сісти до столу, мусить перемагати досить сильну і самому неясну в основі відразу до писання[1]. — «Автобіографія», 1298 рік

Поезії, переклади

  •  

Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.

 
Ця цитата була обрана цитатою дня 26 квітня 2016 року.

Леконт Деліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне́ сузір'я
Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.

(Pro Domo // С. 66)
  • Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
    І мудрість наша — шафа книжкова́.
    Ми надто різьбимо скупі слова,
    Прихильники мистецтва рівноваги.
(Самоозначення // С. 67)
  • Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
    Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
    Старого, кволого, забутого всіма
    В краю, де цілий рік, негода та зима,
    Та моря тужний рев, та варвари довкола…
(Овідій // С. 81)
  • Вітай, замріяний, золотоглавий
    На синіх горах… Загадався, спить,
    І не тобі, молодшому, бринить
    Червлених наших літ ясна загрàва.
(Київ з лівого берега // С. 47)
  • Ти давню праосінь нагадуєш мені,
    Широколанний степ, бліді свічада ставу,
    Берегових грабів грезет і злотоглави,
    Повітря з синього і золотого скла
    І благодатний дар останнього тепла.
(Праосінь // С. 47)
  • Я від'їздив, і оком астролога
    Допитувався в зір — яка дорога
    Мене провадить у майбутні дні…
(Скорпіон // С. 47)

Присвяти

  • Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[2]

Про Зерова

  •  

Зерова тривожили гіркі думки, занепокоєння і передчуття близької біди, мучили страшні сни... Нападки на нього набули характеру політичних доносів і звинувачень, чи то йшлося про переклади, чи оригінальні твори, чи то про критичну діяльність, чи лекції. Я ніколи не бачив Миколу Костьовича таким похмурим, як тої пори. Такі характерні для нього оптимізм, життєрадісність, здавалося, зрадили його. Він не скаржився, не шукав співчуття, але було видно, як важко йому жити. А він передбачав, що попереду буде ще гірше[1]. — «Родинне вогнище Зерових», Київ, 2004

  — Абрам Гозенпуд
  •  

М. Зеров був літературознавцем, що відчував живий пульс творчости й знав живий сенс фактів, хоч би де схоплених у принагідному висвітленні. Він дав нам справжні зразки наукової критики — точне розуміння слова і думки письменника, якого досліджував, точне знання творів, про які писав і які «в умі» тримав — і жодного сумнівного аргументу, квапливої гіпотези, однобічного судження чи позірних фактів, за якими губилося б головне[3].

  — Євген Сверсюк

Джерела

  • Зеров, Микола. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. — 843 с.
  • Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7

Примітки