Куліш Микола Гурович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
→Цитати: створив окрему статтю для цитат із комедії "Мина Мазайло" |
|||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Дивлюсь — не Харковь, а [[Харків]]! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город? |
|||
: <small>''(«Мина Мазайло»)''</small> |
|||
* Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці! |
* Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці! |
||
Рядок 70: | Рядок 67: | ||
* Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти. |
* Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти. |
||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
||
* Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу? |
|||
: <small>''(«Мина Мазайло»)''</small> |
|||
* Своєї держави я хочу під прапором ось під цим! |
* Своєї держави я хочу під прапором ось під цим! |
||
Рядок 85: | Рядок 79: | ||
* Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві… |
* Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві… |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять. |
|||
: <small>''(«Мина Мазайло»)''</small> |
|||
* Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна. |
* Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна. |
Версія за 19:18, 13 серпня 2019
Куліш Микола Гурович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (1892–1937) — український драматург і режисер.
Цитати
- Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
- («Патетична соната»)
- Без грошей і при сонці темно.
- Бо головне ж тепер — реформа людини…
- («Народний Малахій»)
- Бо тінь журби української впала і мені на плечі…
- («Народний Малахій»)
- Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?
- («Патетична соната»)
- Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
- («Патетична соната»)
- Гармат би нам та кулеметів замість мрій.
- («Патетична соната»)
- Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!
- («Патетична соната»)
- Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.
- («Патетична соната»)
- Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
- («Патетична соната»)
- Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї?
- («Патетична соната»)
- На московському кумачі України самостійної не вишити!
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
- («Патетична соната»)
- О, як не хвилюватися, як, коли оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
- («Народний Малахій»)
- Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
- («Патетична соната»)
- Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
- («Патетична соната»)
- Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище.
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
- («Народний Малахій»)
- Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
- («Патетична соната»)
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі…
- («Патетична соната»)
- Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.
- («Патетична соната»)
- Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві…
- («Патетична соната»)
- Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.
- («Патетична соната»)
- Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот.
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…
- («Патетична соната»)
- Українче, спізнай самого себе!
- («Патетична соната»)
- Холодному й голодному не до школи.
- Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!
- («Патетична соната»)
- Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!
- («Патетична соната»)
Про Куліша
- Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства. (Микола Бажан)
- Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці — між Шекспіром і Шілером, або Мольєром і Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло.[1] (Юрій Смолич)
Примітки
Джерела
|