Нікколо Макіавеллі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Тараско (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Тараско (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{wikipedia}}
{{wikipedia}}
[[Файл:Santi di Tito - Niccolo Machiavelli's portrait headcrop.jpg|200px|right|thumb|]]
'''Нікко́ло Макіаве́ллі''' (*3 травня 1469, Флоренція — †21 червня 1527, там же) — державний секретар Флоренції, політичний мислитель.
'''Нікко́ло Макіаве́ллі''' (*3 травня 1469, Флоренція — †21 червня 1527, там же) — державний секретар Флоренції, політичний мислитель.



Версія за 20:01, 10 травня 2009

Вікіпедія
Вікіпедія

Нікко́ло Макіаве́ллі (*3 травня 1469, Флоренція — †21 червня 1527, там же) — державний секретар Флоренції, політичний мислитель.


  • Людині, котра прагне за всіх обставин бути доброчесною, залишається тільки гинути серед безлічі тих, хто недоброчесний.
  • Людина не може примусити себе звернути зі шляху, на якому вона досі незмінно домагалася успіхів.
  • Хорошими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і лихими.
  • Можна, гадається мені, вважати істинним, що доля розпоряджається половиною наших учинків, але керувати іншою половиною чи близько того вона дозволяє нам самим.
  • Нехай доля розтопче мене, я подивлюся, чи не стане їй соромно.
  • Люди завжди погані, доки їх не примусить до добра необхідність.
  • Не можна назвати доблестю вбивство громадян, зраду, віроломство, жорстокість і нечестивість; усім цим можна здобути владу, але не славу.
  • Якщо вже йдеться про інтереси батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи.
  • Якщо в народі шукає опори государ, який не просить, а наказує, до того ж безстрашний, не занепадає духом у нещасті, не упускає потрібних приготувань для оборони і вміє розпорядженнями своїми та мужністю вселити бадьорість у тих, хто його оточує, він ніколи не обманеться в народі і переконається в міцності такої опори.
  • Один із нинішніх государів, котрого утримаюся називати, тільки й робить що проповідує мир та вірність, насправді ж тому й іншому щонайлютіший ворог; але якби він дотримувався того, що проповідує, то давно втратив би або могутність, або державу.
  • Той, хто оволодіває державою, повинен передбачити всі образи, щоб покласти край їм разом, а не відновлювати день у день; тоді люди потроху заспокояться, і государ зможе, роблячи їм добро, поступово завоювати їхню прихильність. Хто вчинить інакше, з остраху чи з лихого наміру, той ніколи вже не вкладе меч у піхви і ніколи не зможе обпертися на своїх підданих, які не знають спокою від нових і безперестанних образ. Тож образи потрібно завдавати разом: чим менше їх розсмакують, тим менше від них шкоди; благодіяння ж корисно робити помалу, щоб їх розсмакували якнайкраще.
  • Військо, яким государ захищає свою країну, буває або власним, або союзницьким, або найманим, або змішаним. Від найманих і союзницьких немає користі і вони небезпечні; ніколи не буде ні міцною, ні довговічною та влада, яка спирається на наймане військо, тому що найманці честолюбні, розбещені, схильні до розбратів, задерикуваті з друзями і боягузливі з ворогом, віроломні й нечестиві; поразка їхня відстрочена лише настільки, наскільки відстрочений рішучий напад; у мирний же час вони розорять тебе не гірше, ніж у воєнний — противник.