Карл Густав Юнг: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація, оформлення |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
*:Питання Юнґові: — Чи вірите ви в [[Бог]]а? |
*:Питання Юнґові: — Чи вірите ви в [[Бог]]а? |
||
*: — Я не вірю, я знаю.<ref>{{Душенко-2001|99}}</ref> |
*: — Я не вірю, я знаю.<ref>{{Душенко-2001|99}}</ref> |
||
| ⚫ | * [[w:Фанатизм|Фанатизм]] є ознака пригніченого сумніву. Звернемося до історії церкви. Коли її становище було хибким, виникали секти фанатиків. Відбувалося це тому, що потаємні сумніви повинні бути пригнічені. Якщо людина дійсно переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення. (Тевістокські лекції) |
||
{{Q|Цитата = Емоція, власне, не є діяльністю, а подією, яка з нами трапляється. (15, с. 23)<ref name="AION">''AION: Нариси щодо символіки самості. — Львів: [[w:Астролябія (видавництво)|Астролябія]], 2016. — 432 с. — ISBN 978-617-664-066-0.''</ref>}} |
|||
| ⚫ | * [[Фанатизм]] є ознака пригніченого сумніву. Звернемося до історії церкви. Коли її становище було хибким, виникали секти фанатиків. Відбувалося це тому, що потаємні сумніви повинні бути пригнічені. Якщо людина дійсно переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення. (Тевістокські лекції) |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 08:31, 2 січня 2019
| Карл Густав Юнг | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Карл Ґустав Юнґ (нім. Carl Gustav Jung; 1875 — 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Учень і соратник Зиґмунда Фройда.
Цитати
- Варто проявитися у будь-якій людині чи художньому творі відбитку духовності, як Фройд ставив його під підозру і вбачав у ньому витіснену сексуальність… Я сказав йому, що якщо продумати логічно його гіпотезу до кінця, то це буде знищувальним вироком культурі. Культура виявиться фарсом, болісним результатом витісненої сексуальності. «Звичайно, — підтвердив він, — так воно і є. Це прокляття долі, проти якого ми безсилі».[1]
- Фанатизм є ознака пригніченого сумніву. Звернемося до історії церкви. Коли її становище було хибким, виникали секти фанатиків. Відбувалося це тому, що потаємні сумніви повинні бути пригнічені. Якщо людина дійсно переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення. (Тевістокські лекції)
Емоція, власне, не є діяльністю, а подією, яка з нами трапляється. (15, с. 23)[3] |
Примітки
- ↑ Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 43
- ↑ Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 99
- ↑ AION: Нариси щодо символіки самості. — Львів: Астролябія, 2016. — 432 с. — ISBN 978-617-664-066-0.