Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
SergoBot (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа}}
{{Вікіпедія}}
'''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (нар. 1929) — [[Україна|український]] письменник, поет, громадський діяч.
'''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (нар. 1929) — [[Україна|український]] письменник, поет, громадський діяч.


Рядок 17: Рядок 17:
{{reflist}}
{{reflist}}


[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Автори-І]]
[[Категорія:Автори-І]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські письменники]]

Версія за 13:32, 17 грудня 2018

Іваничук Роман Іванович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н Іва́нович Іваничу́к (нар. 1929) — український письменник, поет, громадський діяч.

Цитати

  • Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.[1]
  • За радянської влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.[1]
  • Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.[2]
  • Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.[2]
  • Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.[2]
  • Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.[2]
  • Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.[2]
  • Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.[2]
  • Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.[3]
  • Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це — бордель.[4]

Примітки