Емма Андієвська: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Wikipedia}}
{{Wikipedia}}
'''Емма Андієвська''' — українська поетка, прозаїк та малярка.
'''Емма Андієвська''' (нар. 19 березня 1931 р.) — українська поетка, прозаїк та малярка.


==Цитати з вказаним джерелом==
*Я вважаю, що сутність людини формується залежно від її вибору. Неправда, коли кажуть, що людина не має права вибору — вона його має повсякчас.
*Я вважаю, що сутність людини формується залежно від її вибору. Неправда, коли кажуть, що людина не має права вибору — вона його має повсякчас.
** [http://www.day.kiev.ua/4560/ ''Тарнашинська Л.'' Емма Андієвська: «Неправда, що людина не має права вибору. Вона його має повсякчас» // День. - 30 січня 1999. - №17.]
** [http://www.day.kiev.ua/4560/ ''Тарнашинська Л.'' Емма Андієвська: «Неправда, що людина не має права вибору. Вона його має повсякчас» // День. - 30 січня 1999. - №17.]

Версія за 14:08, 11 лютого 2009

Вікіпедія
Вікіпедія

Емма Андієвська (нар. 19 березня 1931 р.) — українська поетка, прозаїк та малярка.

Цитати з вказаним джерелом

  • Я вважаю, що сутність людини формується залежно від її вибору. Неправда, коли кажуть, що людина не має права вибору — вона його має повсякчас.
  • Я вважаю, що кожна людина – це супергеній, тільки не кожна завдає собі труду розвинути це в собі.
  • Я свою Україну ношу, як слимак свою хатку, я в ній живу — інакше би я пішла в інші культури, як багато хто з-поміж дуже талановитих людей.
  • Україна для мене - усе, це прекрасна країна, і я вбачаю завдання в тому, щоб відкрити світові, яка вона дивовижна і який талановитий народ - українці.
    • Емма Андієвська. За ред. М. Маричевського. - К.: Ред. журналу "Образотворче мистецтво", 2000.
  • Кожен є творцем власного життя. Вибір є і там, де немає жодного вибору. Кожна людина, коли хоче чогось усім своїм єством, вона цього обов'язково досягне. Справжня воля викристалізовує навколо себе події. Навіть мачина може змінити. Провидіння не любить ледачих...
    • Емма Андієвська. За ред. М. Маричевського. - К.: Ред. журналу "Образотворче мистецтво", 2000.

З роману "Герострати"

  • У вічності зло не існує, хібащо тільки добро, яке існує саме собою і яке люди без протиствлення його злу відмовляються пізнати, мовляв добро без зла не пізнавальне. Наче на те, аби пізнати яблуко, конче треба пізнати кислу капусту!
    • Андієвська Е. Герострати. - Мюнхен: Сучасність 1971. - С. 40.
  • ... що поганого у геростратизмі, ... коли бажання вічності природна річ, так само як процес прийняття їжі чи травлення?... Тільки геростратизм це - гіперболізація природної речі чи, якщо хочете, стану. Це не просто собі бажання вічности, а за всяку ціну прагнення вхопити вічність за роги.
    • Там само. - С. 52.

Висловлювання про творчість Емми Андієвської

  • Поезія Андієвської для української мови є креативною. А тому я б не обмежував її поезію до «передавання станів душі», «відзеркалення... реальності» — причому байдуже, як сама авторка інтерпретує свої тексти, її поезії живуть поза нею з того часу, як вона завершила твір... щось її вирізнює з довгого шерегу поетичних текстів. Щонайперше це не вибрик, а її органіка. Ламаючи логіку сущого, вона, власне, й пробує з нього вирватись.
    • Тарас Возняк [1]
  • Творчість поета од Бога неможливо осягнути одразу і цілком, то є процес постійного відкриття й відчування народжуваного ним слова. Надто творчість такого складного поета, яким є Емма Андієвська, котра пропонує читачеві прийняти правила її поетичної «гри»: спробувати вийти за рамки стандартизованої буденщини, перевтілитися, подивитись довкола себе за своєрідними «законами» її світобачення, яке, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив у виміри фантастичні. Естетичним підґрунтям її творчості є сюрреалізм, несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладнені, алогічні. Поетеса вдається до цих засобів, щоб якомога повніше відтворити дійсність, якомога більше вражень «втиснути» в слово, «видобути» з цього більший пучок асоціативних «іскр».
    • Л. Тарнашинська [2]
  • Emma Andijewska läßt sich schwer in einer bestimmten Stilrichtung zu- ordnen. Sie hat, in ihrer unverkennbaren Handschrift ihre eigenen Symbole geschaffen, ein eigenes Vokabular entwickelt, ein an Metaphern reiches, poetisches Vokabular, mit dessen Hilfe sie innere Wahrheiten sichtbar macht. In ihren farbintensiven Bildern ist eine lyrische Verdichtung alltäglicher Dinge und zugleich eine Versinnbildlichung seelischer Zustände feststellbar. Andijewskas Bilder fließen aus dem Unterbewußten, und diese Fluxion der Bilder wird geordnet, bevor Sie noch den Pixel ansetzt. Ob magisch, geheimnisvoll, heiter oder beklemmend, die traumhaften bis alptraumhaftenGebilde der Emma Andijewska laden den Betrachter zu einer Zwiesprache ein. Die Küstlerin greift auf naturmytische vorstellungen vorzeitlicher Geschichte zurück, um in symbolhaften Szenen menschliche Grunderfahrung wiederzufinden.
    • Aloisia Bohn (München) [3]
  • In ihren Bildern stapeln sich Elemente zu einem Spiel von Mischbildungen oder Mutationen, die eine Einheit ergeben: unbestimmte Formen, die das Tierische, das Pflanzliche, das Menschliche und das Mineralische mischen. Zeichen, die seltsamerweise der brasilianischen Bildhaftigkeit vertraut sind.
    • Edmundo Boucas (Rio de Janeiro/Brasilien) [4]
  • Temperamentvoll, kompliziert, aufregend. Emma Andijewska malt Bilder, welche den Betrachter in die surreale Märchenwelt der Träume führen. Eine starke melancholische, rätselhafte Verbundenheit des Daseins mit den Kräftenim Inneren der Natur, die Andijewska zu ahnen glaubt. Ihre Bilder erweckenden Eindruck, als würden sie von einem anderen Planeten stammen. Andijewska´s supernaturalistische Träume von starker Farbigkeit geprägt, würden Ihren Charme verlieren, solle man sie analysieren.
    • Jelene Braun (München) [5]
  • Sie ist genial. Wiederspruchslos genial, und zwar in selten hohem Maß.
    • Prof. Emanuel Rais (Paris/Frankreich) [6]
  • Die wunderbare Erzählung von Emma Andijewska ist üppig durch die klaren Töne. Ihr Spiel basiert auf einer rythmischen Gegenüberstellung der Farbflecken und hebt das Emotionale der Darstellung hervor. Psychische und physische Energien der Farbe tragen nicht der eigentlichen Inhalt, sie kreieren ihn. Die eigensinnige Harmonie der Gemälde entsteht aus dem Kampf der intensiven, vollkommen gesättigten, um nicht zu sagen schreienden Farbräume. Aus ihrer Gegenüberstellung und ihrem gegenseitigen Abstoßen entsteht ein ehrliches und dekoratives Ornament, das die gesamte Komposition bestimmt. Offensichtlich ist sowohl die direkte Verbindung zu der Künstlervereinigung "Brücke", insbesondere zu E. Kirchner und E. Nolde als auch die Verwendung der ausdruckvollen Sprache der Künstlergemeinschaft "Blauer Reiter", vorwiegend aber der emotional-expressiven Abstraktion von Kandinski, die das Unterbewußte des Künstlers entfesselt und das Absolute der Form und Farbe hervorhebt. Die kompromißlose Farbpalette der Künstlerin ruft die beinahe monochromatischen Wellen der ukrainischen Stickereien ins Gedächtnis.
    • Prof. Galina Suworowa (St. Petersburg/Rußland) [7]