Фрідріх Енгельс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Ahatanhel (обговорення | внесок)
Ahatanhel (обговорення | внесок)
Рядок 24: Рядок 24:
}}
}}
{{Q
{{Q
| Цитата = Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що зроблена революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних діячів<ref>''[[:uk:Роздольський Роман Осипович|Роман Роздольський]].'' [http://www.uamoderna.com/images/archiv/14/11_UM_14_Archive_Rozdolskyy.pdf Роль випадків і «великих людей» в історії]</ref>
| Цитата = Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що зроблена революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних діячів<ref>''[[:w:Роздольський Роман Осипович|Роман Роздольський]].'' [http://www.uamoderna.com/images/archiv/14/11_UM_14_Archive_Rozdolskyy.pdf Роль випадків і «великих людей» в історії]</ref>
| Коментар =
| Коментар =
| Оригінал =
| Оригінал =

Версія за 11:10, 19 жовтня 2016

Фрідріх Енгельс
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Фрі́дріх Е́нґельс (1820–1895) — німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму — перший систематизатор та видавник творів Карла Маркса.

Цитати

  •  

Гуманні торі були праві, коли називали фабричних робітників білими рабами (white slaves).[1]розділ 6 книги «Становище робочого класу в Англії», 1845

  •  

Соціалізм — стрибок людства з царства необхідності в царство свободи.[2]

  •  

Не може бути вільним народ, що пригноблює інші народи.[3]

  •  

Є два способи розкласти націю: карати невинних і не карати винних.[4]

  •  

Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що зроблена революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних діячів[5]

Примітки

  1. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 40
  2. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 502
  3. Энгельс Ф. Эмигрантская литература // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения.. — 2-е изд.. — М.: Политиздат, 1957. — Т. 18. — 650 с. — С. 509.
  4. Фрідріх Енгельс на сайті citaty.info(рос.)
  5. Роман Роздольський. Роль випадків і «великих людей» в історії