Еразм Ротердамський: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
YiFeiBot (обговорення | внесок)
м Перемещение 28 интервики на Викиданные, d:q43499
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа}}
[[Файл:Erasmus von Rotterdam - Imagines philologorum.jpg|праворуч|150пкс]]
{{Wikipedia}}
'''Ера́зм Ротерда́мський''' (лат. ''Desiderius Erasmus Roterodamus''; 1466/1469 — 1536) — мислитель [[w:епоха Відродження|епохи Відродження]].
'''Ера́зм Ротерда́мський''' (лат. ''Desiderius Erasmus Roterodamus''; 1466/1469 — 1536) — мислитель [[w:епоха Відродження|епохи Відродження]].



Версія за 21:00, 1 березня 2016

Еразм Ротердамський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus; 1466/1469 — 1536) — мислитель епохи Відродження.

Цитати

  • Жити гідно не заборонено нікому.
  • Істина не вміє брехати.
  • Світ сповнений фарисеїв.
  • Моя вітчизна там, де моя бібліотека.
  • Передбачення майбутнього походить не від оракулів та авгурів, а від мудрості.
  • У людському товаристві все робиться дурнями і поміж дурнів.
  • У темряві всі жінки однакові.
  • Знання — у дії.
  • Даруй світло, і пітьма зникне сама по собі.
  • Найчастіше перемагає той, кого не сприймали всерйоз.
  • Не знаю, чого зможуть домогтися мій талант і мої твори, проте я наміряюсь і прагну бути корисним не лише німцям, а й французам, іспанцям, англійцям, чехам, рутенцям і, якщо тільки зумію, навіть туркам і сарацинам.  — з листа Йонасові Йодоку від 10 травня 1521 p.
  • Є в світі нещастя, якого слід завжди наполегливо уникати. Треба захищатись від нього всіма засобами, відганяти його від себе з усіх сил. Цим лихом є війна. Немає воістину речі згубнішої, злочиннішої, небезпечнішої за неї. Вона наносить людям найболючіші рани. Вона проймає їх найбільшою огидою, будить в них невимовну відразу. […]Війна завдає стільки горя, що жодна мова, не те що моє незграбне слово, неспроможна його висловити. — з «Війна мила тим, хто її не зазнав» (1515).
  • Як можна співставляти розбій і митру? Що спільного в єпископського або пастирського посоха з мечем? Як можна вітати людей з миром і водночас ввергати їх у найжорстокіші битви, розхвалювати мир на словах, а насправді ж закликати до війни? Як можна, щоб ті ж самі вуста голосно славили миролюбного Христа і вихваляли війну? — зі «Скарги Миру» (1517).
  • Твори, написані жартівливим стилем, не такі нудні і приносять читачеві більшу користь, аніж сповнені бундючної серйозності.

Джерела

  • Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди. К.: Основи, 1993. 320 с. — С.: 3-11.