Петлюра Симон Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
м Редагування користувача Mr.Rivermen (обговорення) відкинуті до версії користувача Friend
Скасування редагування № 56720 користувача Friend (обговорення)
Рядок 42: Рядок 42:


== Приписують ==
== Приписують ==
=== Політичні опоненти та вороги ===
{{Q
{{Q
| Цитата = Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія.
| Цитата = Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія.
Рядок 47: Рядок 48:
| Автор = ''[[Гуцуляк Михайло]]''. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл.— С. 169.}}
| Автор = ''[[Гуцуляк Михайло]]''. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл.— С. 169.}}


== Про Петлюру ==
{{Q
{{Q
| Цитата = Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повірив у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.
| Цитата = Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повірив у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.

Версія за 11:17, 27 лютого 2016

Симон Петлюра
Файл:Симон Петлюра.jpg
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Си́мон Васильович Петлю́ра (1879–1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919–1920).

Цитати

  • Держава — понад партії,
    Нація — понад класи!
  • Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
  • Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
  • Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
  • Шукайте правди в своїй громаді.
  • Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
  • Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
  • Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю[1].
  • Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
  • В боротьбі виростає сила.
  • Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
  • Вірність є основою не лише родинного життя.
  • Кров, пролита для великої мети, не засихає.
  • Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
  • Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
  •  

Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю!

  Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235[2]
  •  

Росіянин, чи простіше кажучи - москаль, або руський, все одно, чи він «цареві-батюшці» служить, чи соціялістом-революціонером себе називає, чи нарешті в большевики-комуністи пошився - він однаковий; без брехні жити не може; обманювати - для нього перше діло. Обманом, брехнею, підбоєм та крутійством він цілі віки жив; обман для нього другою натурою стався; обманом він інші народи поневолював.

  Петлюра С. Московська воша — П.: Бібліотека ім. Симона Петлюри та Націоналістичне видавництво у Европі, 1966. — С. 101 — С. 16
  •  

Московщина уміє різні фарби для утисків над нами прибирати: коли треба: то вона робиться "червоною", а коли того вимагає справа, то "білою" — Про засилля та преференції представникам білої еміграції в уряді Павла Скоропадського та утиски українського національного руху

  Петлюра С. Московська воша — П.: Бібліотека ім. Симона Петлюри та Націоналістичне видавництво у Европі, 1966. — С. 101 — С. 30

Приписують

Політичні опоненти та вороги

  •  

Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія. — під час розмови з представниками делегації ЗУНР перед підписанням Акту Злуки

  Гуцуляк Михайло. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл.— С. 169.
  •  

Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повірив у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.

  Володимир Винниченко (Винниченко В. Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363[3])
  •  

Ні, задихнешся в такій країні і в такий час. Ну її до чорта! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи неіснуючого Наполеона, але значно менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті.

 

Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке.

  Михайло Булгаков («Біла Гвардія»[4])
  •  

Ніхто, жоден чоловік не знав, що власне, хоче влаштувати цей Петурра на Україні, але повністю всі вже знали, що він, таємничий і безликий (хоч, правда, газети час від часу поміщали на своїх сторінках перший же, який потрапив до редакції, знімок католицького прелата, кожний раз різного, з підписом - Симон Петлюра), бажає її, Україну, завоювати, а для того, щоб її завоювати, він йде брати Город.

 

Никто, ни один человек не знал, что, собственно, хочет устроить этот Пэтурра на Украине, но решительно все уже знали, что он, таинственный и безликий (хотя, впрочем, газеты время от времени помещали на своих страницах первый попавшийся в редакции снимок католического прелата, каждый раз разного, с подписью - Симон Петлюра), желает ее, Украину, завоевать, а для того, чтобы ее завоевать, он идет брать Город.

  Михайло Булгаков («Біла Гвардія»[5])

Примітки

  1. Володимир Дмитрук. Вони боролися за волю України. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. — с.5
  2. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2000. – Вип. 7. — С. 157
  3. Він — з когорти вождів, с. 50
  4. http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt
  5. http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt

Джерела