Жовтий князь: відмінності між версіями
більше не розпізнається як ізольована |
м вилучена Категорія:Літературні твори; дoдана Категорія:Українські романи з допомогою HotCat |
||
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
* {{книга|автор =[[Барка Василь Костянтинович|Барка В]]. |заголовок =Поезія. Повість «Жовтий князь» |місце =К. |видавництво =Наук. думка |рік =2005|сторінок =304|isbn =966-00-0142-8 |ref =Жовтий князь}} |
* {{книга|автор =[[Барка Василь Костянтинович|Барка В]]. |заголовок =Поезія. Повість «Жовтий князь» |місце =К. |видавництво =Наук. думка |рік =2005|сторінок =304|isbn =966-00-0142-8 |ref =Жовтий князь}} |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Українські романи]] |
Версія за 16:13, 5 лютого 2016
«Жовтий князь» — повість Василя Барки, присвячена голодомору 1932–1933 років.
Цитати
Потягнули з перехрестка до сільради — місцеві партійці. |
Варив юшку і почуттями марив — не самою уявою вже і думкою; здається, всім єством прагнув: хліба. Випар від вареної картоплі помножував жадобу. Хоч би окраєць житній або хоч сухар! І нічого нема ніде. Одна можливість — коло млина. Дивно! — кров і погибель відганяють, рана досі відчутна, і знає думкою чоловік: не дадуть підійти до брами озброєні вартові, вб'ють; а таки, супроти всього, зроджується намір — знов стати по хліб до страшного місця. Надія манить: гляди. змінилося щось після розстрілів і вже хліб видаватимуть. Інші, що діждалися, візьмуть пайку і виживуть, а ти пропав i рідні — з тобою.[4] |
Дивляться, труп лежить: бабуся мертва; коло неї кошик із колоссям. Шукачі постояли мовчки, знявши шапки, і хотіли відходити. Але батько роздумав: |
(…) бідні своєземці сиділи на брудній тротуарній цеглі: хлібороби, в яких віднято їхній хліб; хворі і збайдужілі від безконечного ждання, вбрані в лахміття, що держалося мотузками, обкрученими і зав’язаними в часті вузли. Обличчя — жовті і сірі, і такі запалі, що сама шкіра обпинала лицеві кості; або, як не запалі, то опухлі від водянки. Дехто вмер, бо з’їв вижебрані скоринки, коли вже шлунок від довгочасного голодування збігся. Одна бабуся, що сиділа під стіною, мала перекошену шию, а обличчя — в болючій судомі: так і застигло при смерті; недоїдений кусник витикався з рота. [6] |
Що споконвіку звали чудовим словом «жнива», стало «уборочною кампанією». Врожай 1933 року подекуди видався невиданий: ніби казковий; важкі колоски схиляли стебло, і вітер ледве розгойдував їх. Незчислимою многістю свого сухого віястого скарбу половіли ниви, зблизившися в рівні річки — під горяччю сонця. Ждали женців. |
Примітки
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 50—51
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 100
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 132
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 178
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 196
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 251
- ↑ Жовтий князь, 2005, с. 289—290
Джерело
- Барка В.. Поезія. Повість «Жовтий князь». — К.: Наук. думка, 2005. — 304 с. — ISBN 966-00-0142-8