Котляревський Іван Петрович: відмінності між версіями
оформлення, доповнення |
Friend (обговорення | внесок) |
||
Рядок 93: | Рядок 93: | ||
Поки сонце з неба сяє, |
Поки сонце з неба сяє, |
||
Тебе не забудуть!</poem> |
Тебе не забудуть!</poem> |
||
| Автор = |
| Автор = [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]] «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург}} |
||
* {{Q |
* {{Q |
||
Рядок 100: | Рядок 100: | ||
| Коментар = |
| Коментар = |
||
}} |
}} |
||
{{Q |
|||
| Цитата = «Енеїда» — вдатна проба піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфлі Наполеона.<ref>Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 42.</ref> |
|||
| Автор = [[Іван Франко]] |
|||
| Коментар = |
|||
| Оригінал = }} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 10:54, 19 листопада 2015
Іван Петрович Котляревський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Іван Петрович Котляре́вський (1769–1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Цитати
Енеїда
...Морем в бурю їхать слизько, |
|||||
— Частина друга |
Не так тепер і в пеклі стало, |
|||||
— Частина третя |
Біда для нас — судьби устав! |
|||||
— Частина п’ята |
За милу все терять готові: |
|||||
— Частина п’ята |
Злость, кажуть, сатані сестриця |
|||||
— Частина п’ята |
Любов к Отчизні де героїть, |
|||||
— Частина п’ята |
Де общеє добро в упадку, |
|||||
— Частина п’ята |
Не ворог, хто уже дублений, |
|||||
— Частина шоста |
Мужича правда єсть колюча, |
|||||
— Частина шоста |
Живе хто в світі необачно, |
|||||
— Частина шоста |
Наталка Полтавка
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці! — Действие I, явление 1. |
|||||
— Наталка |
Коли другії облизня поймають, то і ми остерегаємся. — Действие I, явление 3. |
|||||
— Возный |
Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других. — Действие I, явление 3. |
|||||
— Возный |
Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку! — Действие I, явление 3. |
|||||
— Выборный |
Доля людськая — доля єсть сліпая! — Действие I, явление 3. |
|||||
— Возный и выборный |
Лучче умерти, як з немилим жити. — Действие I, явление 4. |
|||||
— Наталка |
Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. — Действие I, явление 4. |
|||||
— Терпилиха |
Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої. — Действие I, явление 6. |
|||||
— Наталка |
Де згода в сімействі, де мир і тишина; |
|||||
— Выборный, Наталка, Терпелиха |
Москаль-чарівник
Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна. |
|||||
— Тетяна (Явление 1) |
Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш. |
|||||
— Тетяна (Явление 3) |
Солдат: ...У нас пословица есть: хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош. |
|||||
— Явление 7 |
Про Котляревського
Недавно, недавно у нас в Україні |
|||||
— Тарас Шевченко «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург |
Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братики! Прочитайте ви думи, пісні; послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті, як вони згадають старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, — то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт. |
|||||
— Шевченко Т. Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»]; 8.III 1847, Седнів[1] |
«Енеїда» — вдатна проба піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфлі Наполеона.[2] |
|||||
— Іван Франко |
Примітки
- ↑ Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 227; 288 с.
- ↑ Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 42.