Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Friend (обговорення | внесок) |
доповнення |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа |
|||
{{wikipedia}} |
|||
| ім'я = Микола Костьович Зеров |
|||
⚫ | |||
| Зображення = Mykola Zerov.jpg |
|||
| Опис = |
|||
| wikipedia = Зеров Микола Костьович |
|||
| source = |
|||
| commons = Category:Mykola Zerov}} |
|||
⚫ | |||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
* Класична пластика, і контур строгий, <br />І логіки залізна течія — <br />Оце твоя, поезіє, дорога. |
|||
⚫ | |||
Леконт Деліль, Жозе Ередія, <br />Парнаських зір незахідне́ сузір'я <br />Зведуть тебе на справжнє верхогір'я. |
|||
: <small>''(Pro Domo // С. 66)''</small> |
|||
* Я знаю: ми — тугі бібліофаги,<br /> І мудрість наша — шафа книжкова́. <br />Ми надто різьбимо скупі слова, <br />Прихильники мистецтва рівноваги. |
|||
: <small>''(Самоозначення // С. 67)''</small> |
|||
⚫ | |||
: <small>''(Овідій // С. 81)''</small> |
: <small>''(Овідій // С. 81)''</small> |
||
* Вітай, замріяний, золотоглавий<br/>На синіх |
* Вітай, замріяний, золотоглавий<br />На синіх горах… Загадався, спить,<br />І не тобі, молодшому, бринить<br />Червлених наших літ ясна загрàва. |
||
: <small>''(Київ з лівого берега // С. 47)''</small> |
: <small>''(Київ з лівого берега // С. 47)''</small> |
||
* Ти давню праосінь нагадуєш мені,<br/>Широколанний степ, бліді свічада ставу,<br/>Берегових грабів грезет і злотоглави,<br/>Повітря з синього і золотого скла<br/>І благодатний дар останнього тепла. |
* Ти давню праосінь нагадуєш мені,<br />Широколанний степ, бліді свічада ставу,<br />Берегових грабів грезет і злотоглави,<br />Повітря з синього і золотого скла<br />І благодатний дар останнього тепла. |
||
: <small>''(Праосінь // С. 47)''</small> |
: <small>''(Праосінь // С. 47)''</small> |
||
* Я |
* Я від'їздив, і оком астролога<br />Допитувався в зір — яка дорога<br />Мене провадить у майбутні дні… |
||
: <small>''(Скорпіон // С. 47)''</small> |
: <small>''(Скорпіон // С. 47)''</small> |
||
== Присвяти == |
== Присвяти == |
||
* Колеса глухо стукотять, |
* Колеса глухо стукотять, |
||
:мов хвиля об пором. |
: мов хвиля об пором. |
||
:Стрічай, товаришу Хароне, |
: Стрічай, товаришу Хароне, |
||
:і з лихом, і з добром. ([[Василь Стус]], «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref> |
: і з лихом, і з добром. ([[Василь Стус]], «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref> |
||
== Джерело == |
== Джерело == |
||
* ''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. |
* ''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, [[Дмитро Павличко]]. — 843 с. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{примітки}} |
|||
<references/> |
|||
Версія за 21:04, 19 червня 2015
Микола Костьович Зеров | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890–1937) — український поет, літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», перекладач античної поезії. Репресований.
Цитати
- Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.
Леконт Деліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне́ сузір'я
Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.
- (Pro Domo // С. 66)
- Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
І мудрість наша — шафа книжкова́.
Ми надто різьбимо скупі слова,
Прихильники мистецтва рівноваги.
- (Самоозначення // С. 67)
- Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік, негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола…
- (Овідій // С. 81)
- Вітай, замріяний, золотоглавий
На синіх горах… Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, бринить
Червлених наших літ ясна загрàва.
- (Київ з лівого берега // С. 47)
- Ти давню праосінь нагадуєш мені,
Широколанний степ, бліді свічада ставу,
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла.
- (Праосінь // С. 47)
- Я від'їздив, і оком астролога
Допитувався в зір — яка дорога
Мене провадить у майбутні дні…
- (Скорпіон // С. 47)
Присвяти
- Колеса глухо стукотять,
- мов хвиля об пором.
- Стрічай, товаришу Хароне,
- і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[1]
Джерело
- Зеров, Микола. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. — 843 с.