Війна на сході України: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 62: Рядок 62:
| archivedate = 2015-02-13
| archivedate = 2015-02-13
}}</ref>
}}</ref>
| Автор = [[Мироненко Віктор Іванович|Віктор Мироненко]], російський історик, 12 лютого 2015
| Автор = [[w:Мироненко Віктор Іванович|Віктор Мироненко]], російський історик, 12 лютого 2015
| Коментар =
| Коментар =
| Оригінал = Какая может быть федерализация в стране, которая защищает свою территориальную целостность и независимость? Никогда в истории никто никаких федерализаций в таких условиях не проводил и проводить не будет. Должны быть действительно учтены интересы жителей Донецкой и Луганской областей, а не групп, называющих себя ДНР и ЛНР.
| Оригінал = Какая может быть федерализация в стране, которая защищает свою территориальную целостность и независимость? Никогда в истории никто никаких федерализаций в таких условиях не проводил и проводить не будет. Должны быть действительно учтены интересы жителей Донецкой и Луганской областей, а не групп, называющих себя ДНР и ЛНР.

Версія за 12:18, 13 лютого 2015

Вікіпедія
Вікіпедія
Озброєні люди перед входом до міської ради Слов'янська

Війна на сході України — збройний конфлікт на території Донецької та Луганської областей між збройними формуваннями сепаратистів Донецької і Луганської «народних республік», яких підтримує армія Росії, та українськими військами й правоохоронцями.

Цитати

  •  

Те, що відбувається в Україні, недопустимо; сильніша країна спочатку займає частину слабшої, а пізніше фінансує диверсійну діяльність, пояснюючи це етнічними проблемами, яких не існує. Ви знаєте, що як у Криму, так і на Сході України всі розмовляють російською. ЗМІ російськомовні. І дотепер там не було жодних етнічних проблем.

Це стара історія. Це наче дивитися оперу, лібрето якої досконально відоме. Це абсолютно неприйнятно, тому що в Європі немає жодної країни, на території якої не жили б національні меншини... Якщо почнемо змінювати межі, пояснюючи це бажанням їх захистити, то повернемося до пекла XX століття.

 

Well, what's happening in Ukraine is unacceptable, a more powerful nation is first taking problems away from a less powerful country. And now financing subversion, using the pretext of ethnic problems, which are non-existent, you know, both in Crimea and in East Ukraine, everybody speaks Russian. The media are Russian. And until now, there were no ethnic problems there.

So it's an old story. It's like watching an opera whose libretto is known in advance. And it's completely unacceptable because, in Europe, there isn't a country that doesn't have national minorities. And if we started changing borders on the pretext of protecting them, we would be back to the hell of the 20th century. [1]

  Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі, 11 квітня 2014
  •  

Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме.[2]

  Дональд Туск, прем'єр-міністр Польщі, 13 квітня 2014
  •  

Громадянська війна — це коли громадяни воюють зі своїми громадянами. А в Україні громадяни захищають свою країну від мертвого СРСР і РФ.[3]

 

Гражданская война — это когда граждане воюют со своими гражданами. А в Украине граждане защищают свою страну от граждан мертвого СССР и РФ.

  Каша Сальцова, 19 серпня 2014
  •  

Від кого залежить мир? Від двох людей: від Бога і Путіна, але Бога немає, значить від Путіна.[4]

  Леонід Кучма, 12 вересня 2014
  •  

Цю війну розпочато не 24 серпня 2014, коли батальйонно-тактичні групи регулярних російських військ перетнули міжнародно визнаний російсько-український кордон і вдерлися на територію України. її розпочато не в ніч проти 7 квітня 2014, коли диверсійні групи спецпризначення ГРУ почали захоплення адміністративних будівель у містах Східного Донбасу. Її розпочато не в ніч проти 27 лютого 2014, коли група російського спецпризначення захопила будівлю Верховної Ради в Сімферополі.

Путінська війна проти України, яка з кожним днем ризикує перетворитися в набагато масштабнішу війну в Європі та світі, розпочалась 27 липня 2013. Цього дня Володимир Путін оголосив про де-факто початок війни проти України, виступивши в Києві на конференції «Православно-слов'янські цінності — основа цивілізаційного вибору України». У цій промові він уперше публічно назвав російську, українську і білоруський народи «єдиним народом» і оприлюднив мета того, що він скромно назвав «майбутньою роботою», — об'єднання Росії та України в рамках однієї держави.

У тому самому виступі разом із формулюванням стратегічної мети війни Путін зробив прямий випад проти суверенної України, що виключає будь-яку двозначність, де-факто відмовивши Україні в існуванні її державності. Путін застосував стосовно назви сусідньої країни (Україна) не прийменник «в», який традиційно використовують у російській мові стосовно незалежних держав, а прийменник «на». На перший погляд, така заміна у використанні прийменників — з «в» на «на» — може здатися незначною деталлю, що не заслуговує на спеціальну увагу. Однак це не так. В. Путін винятково серйозно ставиться до такого роду «деталей». Протягом усього часу свого знаходження на вищих державних постах в Росії (до 27 липня 2013) Путін у своїх офіційних промовах використовував виключно правильну граматичну форму російської мови — «в Україні». […] Відтоді — з вечора 27 липня 2013 року — Путін з назвою держави «Україна» використовує лише неправильну граматичну форму «на Україні».[5]

 

Эта война была начата не 24 августа 2014 г., когда батальонно-тактические группы регулярных российских войск пересекли международно признанную российско-украинскую границу и вторглись на территорию Украины. Она была начата не в ночь с 6 на 7 апреля 2014 г., когда диверсионные группы спецназа ГРУ начали захваты административных зданий в городах Восточного Донбасса. Она была начата не в ночь с 26 на 27 февраля 2014 г., когда группа российского спецназа захватила здание Верховной Рады в Симферополе.

Путинская война против Украины, с каждым днем рискующая превратиться в гораздо более масштабную войну в Европе и мире, была начата 27 июля 2013 года В этот день Владимир Путин объявил о де-факто начале войны против Украины, выступив в Киеве на конференции «Православно-славянские ценности – основа цивилизационного выбора Украины». В этой речи он впервые публично назвал русский, украинский и белорусский народы единым народом и обнародовал цель того, что он скромно назвал предстоящей работой, – объединение России и Украины в рамках одного государства.

В том же выступлении наряду с формулировкой стратегической цели войны Путин сделал прямой, исключающий любую двусмысленность, выпад против суверенной Украины, де-факто отказав ей в наличии у нее государственности. Путин применил по отношению к названию соседней страны (Украина) не предлог «в», традиционно используемый в русском языке по отношению к независимым государствам, а предлог «на»… На первый взгляд, такая замена в использовании предлогов – с «в» на «на» – может показаться незначительной деталью, не заслуживающей специального внимания. Однако это не так. В.Путин исключительно серьезно относится к такого рода «деталям». В течение всего времени своего нахождения на высших государственных постах в России (до 27 июля 2013 г.) Путин в своей официальной речи использовал исключительно правильную грамматическую форму русского языа – «в Украине». […] С тех пор — с вечера 27 июля 2013 года — Путин с названием государства «Украина» использует лишь неверную грамматическую форму «на Украине».

  Андрій Ілларіонов, 11 лютого 2015
  •  

Яка може бути федералізація в країні, яка захищає свою територіальну цілісність і незалежність? Ніколи в історії ніхто ніяких федералізацій у таких умовах не проводив і проводити не буде. Повинні бути дійсно враховані інтереси жителів Донецької і Луганської областей, а не груп, які називають себе ДНР і ЛНР.[6]

 

Какая может быть федерализация в стране, которая защищает свою территориальную целостность и независимость? Никогда в истории никто никаких федерализаций в таких условиях не проводил и проводить не будет. Должны быть действительно учтены интересы жителей Донецкой и Луганской областей, а не групп, называющих себя ДНР и ЛНР.
Подробнее:

  Віктор Мироненко, російський історик, 12 лютого 2015

Див. також

Примітки