Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) м дoдана Категорія:Персоналії за алфавітом з допомогою HotCat |
Friend (обговорення | внесок) |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
== Джерело == |
== Джерело == |
||
''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. – 843 с. |
* ''Зеров, Микола''. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. – 843 с. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 14:47, 8 лютого 2015
Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890 — 1937) — український літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», блискучий перекладач античної поезії. Репресований.
Цитати
- Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік, негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола...
- (Овідій // С. 81)
- Вітай, замріяний, золотоглавий
На синіх горах... Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, бринить
Червлених наших літ ясна загрàва.
- (Київ з лівого берега // С. 47)
- Ти давню праосінь нагадуєш мені,
Широколанний степ, бліді свічада ставу,
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла.
- (Праосінь // С. 47)
- Я від’їздив, і оком астролога
Допитувався в зір – яка дорога
Мене провадить у майбутні дні...
- (Скорпіон // С. 47)
Присвяти
- Колеса глухо стукотять,
- мов хвиля об пором.
- Стрічай, товаришу Хароне,
- і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[1]
Джерело
- Зеров, Микола. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. – 843 с.