Петлюра Симон Васильович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| commons = Category:Symon Petlura}} |
| commons = Category:Symon Petlura}} |
||
'''Си́мон Васильович Петлю́ра''' (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920). |
'''Си́мон Васильович Петлю́ра''' (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920). |
||
* Держава — понад партії, |
* Держава — понад партії, |
||
Рядок 53: | Рядок 52: | ||
| Коментар = |
| Коментар = |
||
| Оригінал = Никто, ни один человек не знал, что, собственно, хочет устроить этот Пэтурра на Украине, но решительно все уже знали, что он, таинственный и безликий (хотя, впрочем, газеты время от времени помещали на своих страницах первый попавшийся в редакции снимок католического прелата, каждый раз разного, с подписью - Симон Петлюра), желает ее, Украину, завоевать, а для того, чтобы ее завоевать, он идет брать Город.}} |
| Оригінал = Никто, ни один человек не знал, что, собственно, хочет устроить этот Пэтурра на Украине, но решительно все уже знали, что он, таинственный и безликий (хотя, впрочем, газеты время от времени помещали на своих страницах первый попавшийся в редакции снимок католического прелата, каждый раз разного, с подписью - Симон Петлюра), желает ее, Украину, завоевать, а для того, чтобы ее завоевать, он идет брать Город.}} |
||
== Див. також == |
|||
* [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]] |
|||
* [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В'ячеслав Липинський]] |
|||
* [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]] |
|||
* [[Міхновський Микола Іванович|Микола Міхновський]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 23:09, 4 лютого 2015
Симон Петлюра | |
Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Си́мон Васильович Петлю́ра (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920).
- Держава — понад партії,
- Нація — понад класи!
- Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
- Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
- Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
- Шукайте правди в своїй громаді.
- Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
- Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
- Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю[1].
- Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
- В боротьбі виростає сила.
- Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
- Вірність є основою не лише родинного життя.
- Кров, пролита для великої мети, не засихає.
- Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
- Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія.[2] |
|||||
— під час розмови з представниками делегації ЗУНР перед підписанням Акту Злуки |
Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю! |
|||||
— Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235[3] |
Про Петлюру
Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повірив у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п. |
|||||
— Володимир Винниченко (Винниченко В. Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363[4]) |
Ні, задихнешся в такій країні і в такий час. Ну її до чорта! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи неіснуючого Наполеона, але значно менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті. |
|||||
Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке. | |||||
— Михайло Булгаков («Біла Гвардія»[5]) |
Ніхто, жоден чоловік не знав, що власне, хоче влаштувати цей Петурра на Україні, але повністю всі вже знали, що він, таємничий і безликий (хоч, правда, газети час від часу поміщали на своїх сторінках перший же, який потрапив до редакції, знімок католицького прелата, кожний раз різного, з підписом - Симон Петлюра), бажає її, Україну, завоювати, а для того, щоб її завоювати, він йде брати Город. |
|||||
Никто, ни один человек не знал, что, собственно, хочет устроить этот Пэтурра на Украине, но решительно все уже знали, что он, таинственный и безликий (хотя, впрочем, газеты время от времени помещали на своих страницах первый попавшийся в редакции снимок католического прелата, каждый раз разного, с подписью - Симон Петлюра), желает ее, Украину, завоевать, а для того, чтобы ее завоевать, он идет брать Город. | |||||
— Михайло Булгаков («Біла Гвардія»[6]) |
Примітки
- ↑ Володимир Дмитрук. Вони боролися за волю України. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. — с.5
- ↑ Гуцуляк Михайло. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл.— С. 169.
- ↑ Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2000. – Вип. 7. — С. 157
- ↑ Він — з когорти вождів, с. 50
- ↑ http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt
- ↑ http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt
Джерела
- Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— 151 с. ISBN 5-308-01607-0
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001