Азербайджанські прислів'я

Прислів'я азербайджанців.

• Вівцю стрижуть, а в кози жижки трясуться.
• Вдома півень, на вулиці — курка.
• З милим розлучитися — сім літ плакати, батьківщину покинути — вік сльози лити.
• З порожніми руками прийдеш, кажуть: «Хазяїн спить», з дарами завітаєш — «Ласкаво просимо».
• З яблуневого віття алича не впаде.
• Камінь, який кинув народ, важко підняти.
• Кого народ підніс, того ніхто не скине.
• Кого б не били, а в бідняка око вибите.
• Коли йдеш із народом, і чорний день — свято.
• Курці і на весіллі, і на поминках горе.
• Ні качалка, ні барабану палка.
• Невістка погана, та у мене, а дочка гарна, та в чужій хаті.
• Орел мух не ловить.
• Робота ледарю — завжди печаль.
• Скільки свині Коран не читай, сама з проса не вийде.
• Скупий і яйце міряє через кільце.
• Слон осла не замінить.
• Спитали у верблюда: «З гори легше чи на гору?» А він: «Я і рівнину проклинаю».
• У бідного нема щастя, у багатого — совісті.
• У дурної невістки і привіт — лайка.
• Хто гаситиме свічку, яку запалив народ, бороду обсмалить.
• Хто часу не цінує, на своїй шкурі це відчує.
• Хто боїться горобців, проса не сіє.
• Цибуля розцвіла і себе трояндою назива.
• Чужа жінка усім дівкою здається.
• Штани, куплені на милостиню, завжди короткі.
• Як бая прогнали, вільніше дихати стали.

Джерела

• Збірка Матвія Номиса на сайті aphorism.org.ua