Заньковецька Марія Костянтинівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Wikipedia}}
{{Wikipedia}}
[[Файл:Stamp of Ukraine s601.jpg|150пкс|міні|праворуч]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s601.jpg|150пкс|міні|праворуч]]
'''Марі́я Костянти́нівна Занькове́цька''' (справжнє прізвище ''Адасовська'', 1854 — 1934) — українська акторка.
'''Марі́я Костянти́нівна Занькове́цька''' (справжнє прізвище: ''Адасовська'', 1854—1934) — українська акторка.




{{Q
* [[Театр]] для мене, перш за все і після всього, — Храм.<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/46624/ Корифеї у своїй хаті]</ref>
| Цитата = [[Театр]] для мене, перш за все і після всього, — Храм.<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/46624/ Корифеї у своїй хаті]</ref>}}
* Наша [[Україна]] надто бідна, щоб її можна було покинути. Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, аби прийняти вашу пропозицію. (Відповідь Марії Заньковецької на пропозицію Олексія Суворіна «ощасливити російську сцену» — перейти примадонною до Малого театру)<ref>[http://www.dt.ua/3000/3760/47355/ Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія До 150-річчя з дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької. Дзеркало тижня]</ref>

{{Q
| Цитата = Я вірю в кращу будучність народу, я вірю, ні, я певна, що вільний геній цього народу створить нову
вільну національну {{comment|штуку|мистецтво}}, і ця штука буде стояти в глибокому органічному зв'язку з інтересами народних мас, буде допомагати їх різнобічному розвитку, їх боротьбі за кращу будучність, за красивого духовно і сильного чоловіка.
| Автор = лист до редакції «Слова» («Слово».— 1908.— №4)<ref>Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— С. 70</ref>}}

{{Q
| Цитата = Наша [[Україна]] надто бідна, щоб її можна було покинути. Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, аби прийняти вашу пропозицію.
| Автор =
| Коментар = Відповідь Марії Заньковецької на пропозицію Олексія Суворіна «ощасливити російську сцену» — перейти примадонною до Малого театру<ref>[http://www.dt.ua/3000/3760/47355/ Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія До 150-річчя з дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької. Дзеркало тижня]</ref>}}


== Джерела ==
== Джерела ==
<references/>
<references/>


[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Автори-З]]
[[Категорія:Автори-З]]
[[Категорія:Українські актори]]
[[Категорія:Українські актори]]
[[Категорія:Жінки]]
[[Категорія:Жінки]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Версія за 17:56, 22 грудня 2013

Марі́я Костянти́нівна Занькове́цька (справжнє прізвище: Адасовська, 1854—1934) — українська акторка.


  •  

Театр для мене, перш за все і після всього, — Храм.[1]

  •  

Я вірю в кращу будучність народу, я вірю, ні, я певна, що вільний геній цього народу створить нову
вільну національну штуку, і ця штука буде стояти в глибокому органічному зв'язку з інтересами народних мас, буде допомагати їх різнобічному розвитку, їх боротьбі за кращу будучність, за красивого духовно і сильного чоловіка.

  — лист до редакції «Слова» («Слово».— 1908.— №4)[2]
  •  

Наша Україна надто бідна, щоб її можна було покинути. Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, аби прийняти вашу пропозицію. — Відповідь Марії Заньковецької на пропозицію Олексія Суворіна «ощасливити російську сцену» — перейти примадонною до Малого театру[3]

Джерела

  1. Корифеї у своїй хаті
  2. Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— С. 70
  3. Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія До 150-річчя з дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької. Дзеркало тижня