Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9: Рядок 9:
== Цитати ==
== Цитати ==


{{Q|Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, вiдiрваний вiд ґрунту, я виростав серед мрiй i фантазiй, замкненим в собi вiдлюдком<ref>Любомир Винар. [http://mnib.malorus.org/kniga/451/ Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року], с. 8</ref>.}}
{{Q|Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком<ref>Любомир Винар. [http://mnib.malorus.org/kniga/451/ Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року], с. 8</ref>.}}


* Доки народ живе, живе і його мова.
«...треба дорожити тою мовою, яку маємо... Пильнуймо своєї мови, поліпшуймо її...» .
* Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому.
«Доки народ живе, живе і його мова».
* Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови.
«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому».
* Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови…
«Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська (російська. — С. Х.) мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови».
* …що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно.
«Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови...».
* Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію.<ref>Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. — 224–225 (3867 — 3868). — 2012. — С. 13.</ref>.
«...що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно».
«Штучно, умисно збіднюємо природні багатства української мови, щоб не сказати чого незрозумілого для панків, яким властиво все українське стало чужим і незрозумілим».
«Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію».<ref>Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. 224 – 225 (3867 3868). 2012. С. 13.</ref>.


== Приписуване ==
== Приписуване ==

Версія за 11:46, 21 лютого 2013

Михайло Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) — один з лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради, історик України і Австро-Угорщини, професор Львівського університету (1894–1914), академік ВУАН.

Цитати

  •  

Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком[1].

  • Доки народ живе, живе і його мова.
  • Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому.
  • Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови.
  • Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови…
  • …що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно.
  • Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію.[2].

Приписуване

  •  

Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна[3].

Про Грушевського

  •  

Лукавий, хитрий був дідок,
Любив неправду й зраду…
Закликав німців в наш куток,
Звалив Центральну раду[4].

  Олександр Олесь
  •  

Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.

 

Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии[5].

  — Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.

Джерела

  1. Любомир Винар. Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року, с. 8
  2. Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. — № 224–225 (3867 — 3868). — 2012. — С. 13.
  3. Про укр-журналістику
  4. Олександр Олесь, «1918 рік»
  5. Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов), с. 116