Куліш Микола Гурович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{wikipedia}} |
{{wikipedia}} |
||
[[Файл:Микола Куліш (бл. 1915).jpg|праворуч|150пкс]] |
[[Файл:Микола Куліш (бл. 1915).jpg|праворуч|150пкс]] |
||
'''Мико́ла Гу́рович Кулі́ш''' ( |
'''Мико́ла Гу́рович Кулі́ш''' (1892–1937) — український драматург і режисер. |
||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
* Без грошей і при сонці темно. |
* Без грошей і при сонці темно. |
||
* Бо головне ж тепер |
* Бо головне ж тепер — реформа людини… |
||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
||
* Бо тінь журби української впала і мені на |
* Бо тінь журби української впала і мені на плечі… |
||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Всі дороги в світі |
* Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
* Гармат би нам та кулеметів замість мрій. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Дивлюсь |
* Дивлюсь — не Харковь, а [[Харків]]! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город? |
||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, |
* Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 52: | Рядок 52: | ||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* О, як не хвилюватися, як, коли оце саме |
* О, як не хвилюватися, як, коли оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар'єру поламало. |
||
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
: <small>''(«Народний Малахій»)''</small> |
||
* Ой |
* Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями. |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 72: | Рядок 72: | ||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі |
* Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі… |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 78: | Рядок 78: | ||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
* Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому |
* Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві… |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 89: | Рядок 89: | ||
* Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот. |
* Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот. |
||
* Україна сьогодні не сцена, а |
* Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей… |
||
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
: <small>''(«Патетична соната»)''</small> |
||
Рядок 108: | Рядок 108: | ||
* Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці |
* Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці — між Шекспіром і Шілером, або Мольєром ми Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло.''<ref>[http://www.kpel.kiev.ua/private/Susp_gum/Kovalchuk/u_2.htm Трагізм долі митця (Миколи Куліша)]</ref> ([[Смолич Юрій Корнійович|Юрій Смолич]]) |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{примітки}} |
|||
<references/> |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://ukrlife.org/main/afor/kulish_p.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. |
* [http://ukrlife.org/main/afor/kulish_p.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001] |
||
[[Категорія:Автори-К]] |
[[Категорія:Автори-К]] |
Версія за 05:22, 4 лютого 2013
Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (1892–1937) — український драматург і режисер.
Цитати
- Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
- («Патетична соната»)
- Без грошей і при сонці темно.
- Бо головне ж тепер — реформа людини…
- («Народний Малахій»)
- Бо тінь журби української впала і мені на плечі…
- («Народний Малахій»)
- Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?
- («Патетична соната»)
- Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
- («Патетична соната»)
- Гармат би нам та кулеметів замість мрій.
- («Патетична соната»)
- Дивлюсь — не Харковь, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
- («Народний Малахій»)
- Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!
- («Патетична соната»)
- Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.
- («Патетична соната»)
- Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
- («Патетична соната»)
- Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї?
- («Патетична соната»)
- На московському кумачі України самостійної не вишити!
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.
- («Патетична соната»)
- Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
- («Патетична соната»)
- О, як не хвилюватися, як, коли оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
- («Народний Малахій»)
- Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
- («Патетична соната»)
- Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
- («Патетична соната»)
- Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище.
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
- («Народний Малахій»)
- Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
- («Мина Мазайло»)
- Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
- («Патетична соната»)
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі…
- («Патетична соната»)
- Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.
- («Патетична соната»)
- Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві…
- («Патетична соната»)
- Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.
- («Народний Малахій»)
- Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.
- («Патетична соната»)
- Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот.
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…
- («Патетична соната»)
- Українче, спізнай самого себе!
- («Патетична соната»)
- Холодному й голодному не до школи.
- Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!
- («Патетична соната»)
- Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!
- («Патетична соната»)
Про Куліша
- Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства. (Микола Бажан)
- Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці — між Шекспіром і Шілером, або Мольєром ми Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло.[1] (Юрій Смолич)
Примітки