Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
м Автоматичне додавання лінків на однойменну статтю у Вікіпедії (за умови існування такої)
Рядок 20: Рядок 20:
Любив неправду й зраду…
Любив неправду й зраду…
Закликав німців в наш куток,
Закликав німців в наш куток,
Звалив Центральну раду<ref>Олександр Олесь. [http://pysar.net/virsz.php?poet_id=50&virsz_id=140 1918 рік]</ref>.|Олександр Олесь}}
Звалив Центральну раду<ref>Олександр Олесь, [http://pysar.net/virsz.php?poet_id=50&virsz_id=140 «1918 рік»]</ref>.|[[Олександр Олесь]]}}


{{Q|Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.|Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.||Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии<ref>[http://mnib.malorus.org/kniga/564/ Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов)], с. 116</ref>.}}
{{Q|Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.|Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.||Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии<ref>[http://mnib.malorus.org/kniga/564/ Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов)], с. 116</ref>.}}

Версія за 21:45, 18 грудня 2012

Михайло Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866—1934) — один з лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради, історик України і Австро-Угорщини, професор Львівського університету (1894—1914), академік ВУАН.

Цитати

  •  

Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, вiдiрваний вiд грунту, я виростав серед мрiй i фантазiй, замкненим в собi вiдлюдком[1].

Приписуване

  •  

Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна[2].

Про Грушевського

  •  

Лукавий, хитрий був дідок,
Любив неправду й зраду…
Закликав німців в наш куток,
Звалив Центральну раду[3].

  Олександр Олесь
  •  

Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.

 

Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии[4].

  — Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.

Джерела