Західноукраїнська Народна Республіка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Вікіпедія}}
{{Вікіцитати}}
[[Файл:ZUNR coa.svg|130пкс|міні|праворуч|Герб ЗУНР]]
[[Файл:ZUNR coa.svg|130пкс|міні|праворуч|Герб ЗУНР]]
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]].
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]].

Версія за 12:17, 3 листопада 2012

Герб ЗУНР

Західноукраїнська Народна Республіка (Західно-Українська Народня Республика; ЗУНР) — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у Львові.

Документи

Відозва Української Національної Ради, Львів, 5 листопада 1918

Український Народе!

Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…[1]

Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918

Громадяне!

Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.
Громадяне! Треба допомогти рідній галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни!

За президію Головної Ради Українського Союзу:
голова Володимир Винниченко,
за секретаря Микита Шаповал.[2]

Цитати

  •  

Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями…

  — Олекса Кузьма, про бої за Львів[3]

Див. також

Примітки

  1. Листопадові дні. 1918 р., С. 162
  2. Листопадові дні. 1918 р., С. 220-221
  3. Листопадові дні. 1918 р., цитата на обкладинці

Література

  • Кузьма О. Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1