Франц Кафка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
AvicBot (обговорення | внесок) м r2.6.5) (робот додав: az:Frans Kafka |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Wikipedia}} |
{{Wikipedia}} |
||
[[Файл:Kafka.jpg|праворуч|150пкс]] |
[[Файл:Kafka.jpg|праворуч|150пкс]] |
||
⚫ | |||
== Цитати == |
|||
⚫ | |||
=== Щоденники === |
|||
* Коли відчай дається взнаки так виразно, коли він такий невіддільний від свого об'єкта і його щось тримає так, як ото солдат, що прикриває відступ і його зрештою розриває на шматки, тоді це відчай не справжній. Справжній відчай досягає своєї мети відразу й завжди випереджає її, (після цієї коми виявляється, що слушне тільки перше речення). |
|||
: <small>''(1910 р. // Щоденники. — С. 10)''</small> |
|||
* Людина, яка не пише щоденника, неправильно сприймає чужий щоденник. |
|||
⚫ | |||
: <small>''(29 вересня 1911 р. // Щоденники. — С. 40)''</small> |
|||
* ''...я живу в своїй родині більш чужим, аніж найчужішим |
|||
⚫ | |||
* Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак. |
|||
⚫ | |||
: <small>''(21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)''</small> |
|||
⚫ | |||
* Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає зненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається. |
|||
: <small>''(21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)''</small> |
|||
* Батько й мати, що сподіваються від дітей вдячності (є навіть такі, що її вимагають), нагадують лихварів, які охоче ризикують грішми, аби лиш одержати свої відсотки. |
|||
: <small>''(12 листопада 1914 р. // Щоденники. — С. 234)''</small> |
|||
* Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь. |
|||
: <small>''(4 липня 1916 р. // Щоденники. — С. 265)''</small> |
|||
* Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть. |
|||
: <small>''(18 жовтня 1921 р. // Щоденники. — С. 289)''</small> |
|||
* Вічна молодість неможлива; навіть якби не було іншої перешкоди, самоспостереження зробило б її неможливою. |
|||
: <small>''(10 квітня 1922 р. // Щоденники. — С. 308)''</small> |
|||
=== Інші цитати === |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
: ''Кафка, Франц''. Щоденники 1010—1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с. |
|||
⚫ | |||
{{DEFAULTSORT:Кафка}} |
{{DEFAULTSORT:Кафка}} |
||
Версія за 13:34, 8 серпня 2011
Франц Кафка (нім. Franz Kafka; *3 липня 1883, Прага, Австро-Угорська імперія — †3 червня 1924, Відень, Австрія) — один із найвизначніших німецьких письменників XX ст. єврейського походження.
Цитати
Щоденники
- Коли відчай дається взнаки так виразно, коли він такий невіддільний від свого об'єкта і його щось тримає так, як ото солдат, що прикриває відступ і його зрештою розриває на шматки, тоді це відчай не справжній. Справжній відчай досягає своєї мети відразу й завжди випереджає її, (після цієї коми виявляється, що слушне тільки перше речення).
- (1910 р. // Щоденники. — С. 10)
- Людина, яка не пише щоденника, неправильно сприймає чужий щоденник.
- (29 вересня 1911 р. // Щоденники. — С. 40)
- Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак.
- (21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
- Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає зненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається.
- (21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
- Батько й мати, що сподіваються від дітей вдячності (є навіть такі, що її вимагають), нагадують лихварів, які охоче ризикують грішми, аби лиш одержати свої відсотки.
- (12 листопада 1914 р. // Щоденники. — С. 234)
- Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь.
- (4 липня 1916 р. // Щоденники. — С. 265)
- Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть.
- (18 жовтня 1921 р. // Щоденники. — С. 289)
- Вічна молодість неможлива; навіть якби не було іншої перешкоди, самоспостереження зробило б її неможливою.
- (10 квітня 1922 р. // Щоденники. — С. 308)
Інші цитати
- У мене нема інтересу до літератури, література - це я сам, це моя плоть і кров, і бути іншим я не можу.
- Ти - це задача. Жодного учня навкруги
- Існує мета, але немає жодного шляху. Те, що ми називаємо шляхом - зволікання
- ...у місті у родині, у професії, у суспільстві, у любовних взаєминах... у вхаєминах з народом, реальних або бажаних, - у всьому цьому я відчуваю себе незахищеним, причому в такій мірі, як це не буває ні в кого
Джерела
- Кафка, Франц. Щоденники 1010—1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с.