Конфуцій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.6.5) (робот додав: fr:Confucius
Рядок 97: Рядок 97:
[[fa:کنفوسیوس]]
[[fa:کنفوسیوس]]
[[fi:Kungfutse]]
[[fi:Kungfutse]]
[[fr:Confucius]]
[[gl:Confucio]]
[[gl:Confucio]]
[[he:קונפוציוס]]
[[he:קונפוציוס]]

Версія за 20:00, 10 липня 2011

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Легше запалити маленьку свічку, ніж проклинати темряву

Конфуцій (бл. 551 до н.е. — 479 до н.е.) — давньокитайський мислитель і філософ. Засновник етично-суспільного вчення — конфуціанства.


# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Б

  • Благородна особа відає тільки обов'язок, ница — лише вигоду.
  • Благородний муж достойно чекає поклику Неба. Ниций — метушливо очікує удачі
  • Благородний муж в душі безтурботний. Ниций — завжди стурбований.
  • Благородний муж найвищим вважає обов'язок. Благородний муж, який володіє відвагою, але без розуміння обов'язку, може стати бунтівником. Ница людина, яка володіє відвагою та не знає обов'язків, може стати розбійником.

В

  • Вчитися і, коли настане час, використати засвоєне у справі — хіба це не прекрасно! Розмовляти з другом, що приїхав здалеку — хіба це не радість! Не бути гідно оціненим і не ховати образи — хіба це не великодушно!

Д

  • Давай настанови тільки тим, які шукають знань, виявивши свою неосвіченість. Допомагай лише тим, котрі не вміють зрозуміло висловити свої заповітні таємні думки. Вчи тільки того, хто може, почувши про один кут квадрата, уявити собі решту три.
  • Досконала людина все шукає у собі, жалюгідна — в інших
  • Достойна людина не йде слідами інших
  • Достойна особа не може не володіти широтою пізнання і непохитністю духу. Його ноша важка, а дорога довга.
  • Достатньо, щоби слово було змістовним
  • Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає
  • Дурень скаржиться, що люди не знають його. Мудрець скаржиться, що не знає людей.

З

  • За своїми природніми задатками людини один одному близькі, а за звичками — один від одного далекі

К

  • Кожен може стати благородним мужем. Треба тільки відважитись ним стати.

Л

  • Люди у давнину дуже любили багато говорити. Вони вважали ганьбою для себе не встигати за власними словами

М

  • Ми не знаємо, що таке життя, то чи можемо ми знати, що таке смерть?
  • Мовчання — великий друг, який ніколи не зрадить
  • Мудрий не вагається, людяний не відає турбот, сміливий не знає страху

Н

  • На тих, котрі не задумуються над далекими труднощами, неодмінно чекають близькі труднощі
  • Навіть у товаристві двох людей я неодмінно знайду чому від них навчитися. З їхніх достоїнств я буду брати приклад, а на їхніх недоліках буду вчитися.
  • Найдостойніші мужі уникли оков усього світу, за ними йшли ті, котрі уникли прив’язаності до певного місця, за ними — ті, хто уникли бажань плоті, за ними ж — ті, котрі зуміли уникнути поганих слів
  • Не поговорити з людиною, яка заслуговує розмови, — значить втратити людину. Говорити з людиною, яка розмови не варта, — значить втрачати слова. Мудрий не втрачає ані людей, ані слів.

О

  • Оцінюючи мирські справи, благородний муж нічого не відкидає і нічого не підтверджує, а все міряє справедливістю.

П

  • Перемагати себе і повертатися до потрібного у собі — ось, що таке справжня людяність. Бути людяним чи не бути — це залежить лише від самих нас
  • Пізнавши істину зранку, ввечері можна і вмирати

С

  • Слово має бути надійним, дія повинна бути рішучою
  • Стрільба з лука вчить нас, як треба шукати істину. Коли лучник хибить, він не звинувачує інших, а шукає вину в самому собі.
  • Справжній людинолюб досягає всього власними силами.
  • Справжня доброта виростає з серця людини

Т

  • Той, хто, звертаючись до старого, здатен відкривати нове, достойний бути Вчителем.
  • Той, хто вчиться, не задумуючись, піде хибним шляхом. Той, хто роздумує, не бажаючи вчитись, буде мати клопоти.
  • Той, хто гарно говорить і має приємну зовнішністю, рідко буває по-справжньому людяним

Х

  • Хтось питав: «Чи правильно кажуть, що на зло треба відповідати добром?» Вчитель сказав: «А чим тоді платити за добро? На зло треба відповідати справедливо, а на добро — добром.»

Я

  • Якщо в людині природність затьмарить вихованість, вийде дикун, а якщо вихованість затьмарить природність, вийде знавець письменства. Тільки того, у кого природність і вихованість перебувають у рівновазі, можна вважати достойним мужем.
  • Я не народився зі знаннями.
  • Я пізнаю все за допомогою однієї лише істини.

Джерела

Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 33-43.