Величковський Іван: відмінності між версіями
мНемає опису редагування |
доповнення, оформлення |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
=== Із «Віршів до Лазаря Барановича», 1680-1683 рр. === |
|||
{{Q|Цитата = Смерть хоче в світі одного здобути: |
|||
Щоби зерна понівечилась сила{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Справді, природа зерну посприяла, |
|||
Щоб закільчилось, у гній заховала{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Смерть, щоб зігнило, зерно закопала, |
|||
Доля, одначе, снопом вдарувала{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Смерть — людський ворог, вона-бо не лічить |
|||
Нас анітрохи, хіба що скалічить{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Поле не завжди людині сприяє, |
|||
Бажаний приріст не завжди буває — |
|||
Часом одурить у цьому надія{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}} |
|||
=== Із «Віршів до Івана Самойловича», 1687 р. === |
|||
{{Q|Цитата = Наш [[світ]] також як море, що широко грає, |
|||
Земля — в’язниця темна вигнанцям із раю, |
|||
[[Батьківщина|Вітчизна]] ж справжня — небо{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}!}} |
|||
{{Q|Цитата = Але чи труп людини, спитаю, літає? |
|||
Ні, без [[Добро|добра]] і віра порожня буває{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = І [[віра]], і [[надія]], [[любов]] є праворуч, |
|||
Смирення з чистотою, убогість — ліворуч. |
|||
Отак окрилатівши, літаєш безпечно |
|||
І неба досягаєш, живучи статечно{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Скажу: коли у грудях палке [[серце]] носиш, |
|||
Без сумніву у Бога, що хочеш, упросиш{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}} |
|||
=== Із збірки «Дзигар цілий і напівдзигарок», 1690 р. === |
|||
{{Q|Цитата = Минуть усі часи нам, |
|||
А над усе мине час покаяння{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Той, що смерть віднайшов, той загубить усе{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Мовить, знаю, Господь: «Небо і земля |
|||
Мимо ідуть!{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}»}} |
|||
{{Q|Цитата = [[Смерть]], суд, [[пекло]] і небо — чотири квадри<ref>Квадра — четверта частина у числі.</ref>тії — |
|||
Завше май ти при серці, як компас на шиї{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = [[Час]], дитинство і дівства утрата, і [[слово]] |
|||
Вийде з вуст — не вернеться назад на відмову{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
=== Із збірки «Молоко», 1691 р. === |
|||
{{Q|Цитата = Славиться [[син]] у матері, а мати у сині{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Хто пасе отару, а він молока не їсть{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}?}} |
|||
{{Q|Цитата = Усі все можемо, а один усього знати не може, |
|||
окрім усемогутнього [[Бог|Бога]]{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}} |
|||
=== Із «Премудрого наставника», 2-га пол. XVII ст. === |
|||
{{Q|Цитата = Хто в юності не хоче трудитися, у [[Старість|старості]] зле постраждає{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Око там, де миле, швидко поглядає{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Хліб врем’яний без поту хто спожити може? |
|||
А благ небесних дурно хочеш ти, небоже{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}!}} |
|||
{{Q|Цитата = Без діл є [[віра]] мертва, так само, як тіло |
|||
Бездушне не рухнеться, живить віру — діло{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Не того ради жити, аби насищати |
|||
Живота, страви всякі численні ковтати, |
|||
А на те лише їсти, аби твоє тіло |
|||
Мало змогу в житті цім триматися ціло{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Саме дерево з коренем, листя і плід — образ віри, надії та любови. Де немає дерева, там не може бути листу, ані плоду так, як де не буває віри, там немає надії та любови. Надія подобенство має з листом, плід — із любов’ю; плід же духовний — любов{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Коли на дереві й листу не побачимо і вже засохло дерево, тоді від нього не сподівайся плоду. Хто ж листя надії стратить через відчай, корінь віри засушить — о, вже там не побачиш жодного плоду{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Зна Бог усі безодні в кожного сердечні, |
|||
Інакші у багатих й бідних безперечно{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Якість Божу в собі пан Хміль сокриває, |
|||
Бо возносить смирних він, гордих усмиряє{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = З тобою жить не можу, тяжко і без тебе{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Хто чуже хапає, сам зловлений буває{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Як сильніший, менших ти не бажай злобити{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Злотворящі страждують зле за те, що створили{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Воістину, кінець має зло мерзенний{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Що було колись — було, а тепер нічого{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Коли мав би змогу знать: помреш неодмінно |
|||
Місяця цього-таки, ридав би неспинно. |
|||
Та безвісний є той час, тож смішки справляєш |
|||
І не знаєш: чи хоч день прожити ще маєш{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = На те і коса, щоб красні квіти пожинати{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві має{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Ніякої у гробі слави й ліпоти{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Смерть — вуж, що в молодому повзе вертограді<ref>Вертоград — сад</ref> |
|||
Жий сторожко, бо стане гріб тобі в тім саді{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Чоловік, немов трава, дні його, як квіти, |
|||
Тут цвіте, та має він посіктись — не жити{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Так це в деревах: коли тримає численні плоди, то плід схиляє гілки долі і понижує їх. Гілки ж, які не тримають плоду, звищуються догори й справді підносяться. Так і [[душа]]: коли смиряється, то плоди приносить і стільки приносить плодів, скільки смиряється{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Одягнені добродійствами тікають од людської слави, щоб не осквернитися від неї{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Коли наше сумління каже нам щось створити — і зневажимо, а знову каже — і творимо, то не може воно ясно промовляти до нас{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Так це буває, як у воді, збовтаній від численної куряви, — ніхто не побачить у ній свого обличчя{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Тяжкая рана тому без міри, |
|||
Хто правду мовить, а не дають віри{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Яка ще більша кривда є, коли справедливого й невинного на смерть осудити{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}?}} |
|||
{{Q|Цитата = Насправді: не тому ти чорний, що горів, а тому, що коли горів, то осмалився{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Є, щоб був, не був я, хоч є; тепер є з обох тих [пам’ять]{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Не всі є святі! Що в тому святого, Коли ти в церквах лиш топчеш пороги{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = П’яний плаче, хоч не знає чого{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = У вбогого трохи є, в жебрака — нічого, |
|||
Понад міру — в багача, а досить — ні в кого{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Неоднакові на смак пливуть різні ріки, |
|||
Як і люди за життя — пани і каліки. |
|||
Смак однакий у річках, що впали у море, |
|||
Смерть рівняє їх усіх, усім рівне горе{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Світ сну оцей подібний, а щастя — драбині, |
|||
Бо входять нею, сходять багато хто нині{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Спитали раз в одного філософа: «Що Бог чинить?» |
|||
Відповів: «Високі речі понижує, а низькі вивишає»{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
{{Q|Цитата =Буйні, немудрі, бува, в небо ідуть, |
|||
А нас, таких мудрих, до пекла заберуть{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Є [[розум]] над розум. Відтак музичну ліру, або радше скрипицю, яка вже ніби наладнана, учений музика ще ліпше наладнає{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = [[Багатство]] — всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи вживає, повстримності супостат, ратник на цнотливість{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
{{Q|Цитата = Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}} |
|||
== Інші цитати == |
|||
* ''Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже! |
* ''Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже! |
||
* ''Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они |
* ''Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они |
||
* ''Вітчизна справжня — небо! |
* ''Вітчизна справжня — небо! |
||
* ''Багатство — всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч… ратник на цнотливість. |
|||
* ''Якість Божу у собі пан хміль сокриває,<br />Бо возносить смирних він, гордих усмиряє. |
|||
* ''Де не буває віри, там немає надії та любові. |
* ''Де не буває віри, там немає надії та любові. |
||
* ''Славиться-бо син у матері, а мати у сині. |
|||
* ''Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер. |
|||
* ''Що в тому святого,''Коли ти в церквах лиш топчеш дороги. |
|||
* ''Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві мав. |
|||
* ''Неоднакові на смак пливуть різні ріки… Смак однакий у річках, що впали у море. |
|||
* ''[[Смерть]], суд, пекло і небо — чотири квадри тії -<br />Завше май ти при серці, як компас на шиї. |
|||
* ''З тобою жить не можу, важко і без тебе. |
|||
* ''Час, дитинство, і дівства утрата, і слово<br />Вийде з вуст — не вернеться назад на віднову. |
|||
* ''Минуть усі часи нам.<br />А над усе мине час покаяння. |
* ''Минуть усі часи нам.<br />А над усе мине час покаяння. |
||
* ''Мовить, знаю, Господь: «Небо і [[земля]]<br />Мимо ідуть!» |
|||
* ''Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає. |
|||
* ''У вбогого трохи є, в жебрака — нічого,<br />Понад міру — в багача, а досить — ні в кого. |
|||
* ''Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова. |
|||
* ''Живить віру — діло. |
* ''Живить віру — діло. |
||
* ''Без діл є віра мертва. |
* ''Без діл є віра мертва. |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist|2}} |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://ukrlife.org/main/afor/velichk.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001] |
* [http://ukrlife.org/main/afor/velichk.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001] |
||
* {{книга|автор = |заголовок =Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]] | місто =Київ |видавництво =Кліо | рік=2019 |сторінок =440 | isbn =978-617-7023-96-7 | ref = Мудрість}} |
|||
{{Поділитися}} |
|||
[[Категорія:Автори-В]] |
[[Категорія:Автори-В]] |
||
[[Категорія:Українські поети]] |
[[Категорія:Українські поети]] |
Версія за 13:46, 14 жовтня 2021
Величковський Іван | |
Стаття у Вікіпедії |
Іван Величковський (бл. 1651–1701) — український поет, священик.
Цитати
Із «Віршів до Лазаря Барановича», 1680-1683 рр.
Смерть хоче в світі одного здобути: |
Справді, природа зерну посприяла, |
Смерть, щоб зігнило, зерно закопала, |
Смерть — людський ворог, вона-бо не лічить |
Поле не завжди людині сприяє, |
Із «Віршів до Івана Самойловича», 1687 р.
Із збірки «Дзигар цілий і напівдзигарок», 1690 р.
Минуть усі часи нам, |
Той, що смерть віднайшов, той загубить усе[3]. |
Мовить, знаю, Господь: «Небо і земля |
Із збірки «Молоко», 1691 р.
Хто пасе отару, а він молока не їсть[3]? |
Із «Премудрого наставника», 2-га пол. XVII ст.
Око там, де миле, швидко поглядає[5]. |
Хліб врем’яний без поту хто спожити може? |
Не того ради жити, аби насищати |
Саме дерево з коренем, листя і плід — образ віри, надії та любови. Де немає дерева, там не може бути листу, ані плоду так, як де не буває віри, там немає надії та любови. Надія подобенство має з листом, плід — із любов’ю; плід же духовний — любов[5]. |
Коли на дереві й листу не побачимо і вже засохло дерево, тоді від нього не сподівайся плоду. Хто ж листя надії стратить через відчай, корінь віри засушить — о, вже там не побачиш жодного плоду[5]. |
Зна Бог усі безодні в кожного сердечні, |
Якість Божу в собі пан Хміль сокриває, |
З тобою жить не можу, тяжко і без тебе[5]. |
Хто чуже хапає, сам зловлений буває[6]. |
Як сильніший, менших ти не бажай злобити[6]. |
Злотворящі страждують зле за те, що створили[6]. |
Воістину, кінець має зло мерзенний[6]. |
Що було колись — було, а тепер нічого[6]. |
Коли мав би змогу знать: помреш неодмінно |
На те і коса, щоб красні квіти пожинати[6]. |
Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві має[6]. |
Ніякої у гробі слави й ліпоти[6]. |
Чоловік, немов трава, дні його, як квіти, |
Одягнені добродійствами тікають од людської слави, щоб не осквернитися від неї[8]. |
Коли наше сумління каже нам щось створити — і зневажимо, а знову каже — і творимо, то не може воно ясно промовляти до нас[8]. |
Так це буває, як у воді, збовтаній від численної куряви, — ніхто не побачить у ній свого обличчя[8]. |
Тяжкая рана тому без міри, |
Яка ще більша кривда є, коли справедливого й невинного на смерть осудити[8]? |
Насправді: не тому ти чорний, що горів, а тому, що коли горів, то осмалився[8]. |
Є, щоб був, не був я, хоч є; тепер є з обох тих [пам’ять][8]. |
Не всі є святі! Що в тому святого, Коли ти в церквах лиш топчеш пороги[8]. |
П’яний плаче, хоч не знає чого[8]. |
У вбогого трохи є, в жебрака — нічого, |
Неоднакові на смак пливуть різні ріки, |
Світ сну оцей подібний, а щастя — драбині, |
Спитали раз в одного філософа: «Що Бог чинить?» |
Буйні, немудрі, бува, в небо ідуть, |
Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова[9]. |
Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер[9]. |
Інші цитати
- Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже!
- Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они
- Вітчизна справжня — небо!
- Де не буває віри, там немає надії та любові.
- Минуть усі часи нам.
А над усе мине час покаяння. - Живить віру — діло.
- Без діл є віра мертва.
Примітки
- ↑ а б в г д Мудрість, 2019, с. 244
- ↑ а б в г Мудрість, 2019, с. 245
- ↑ а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 246
- ↑ Квадра — четверта частина у числі.
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 247
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 248
- ↑ Вертоград — сад
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 249
- ↑ а б в г д е Мудрість, 2019, с. 250
Джерела
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7