Заньковецька Марія Костянтинівна: відмінності між версіями
Скасування редагування № 111916 користувача 45.166.151.152 (обговорення) Мітка: Скасування |
Dimant (обговорення | внесок) |
||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6WC6K5DXK |
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6WC6K5DXK |
||
| archivedate = 2015-02-08 |
| archivedate = 2015-02-08 |
||
}}</ref> |
}}</ref> |
||
|Інше={{Цитата дня/Обрана|4 жовтня 2016}}}} |
|||
{{Q |
{{Q |
Версія за 13:16, 2 жовтня 2021
Заньковецька Марія Костянтинівна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Марі́я Костянти́нівна Занькове́цька (справжнє прізвище: Адасовська, 1854—1934) — українська акторка.
Цитати
Ця цитата була обрана цитатою дня 4 жовтня 2016 року.
|
Я вірю в кращу будучність народу, я вірю, ні, я певна, що вільний геній цього народу створить нову |
|||||
— лист до редакції «Слова» («Слово».— 1908.— №4)[2] |
— відповідь на пропозицію Олексія Суворіна «ощасливити російську сцену» — перейти примадонною до Малого театру |
Про неї
Особливо цей вияв симпатій захопив увесь Петербург після постави п'єси «Наймичка», коли виступала М. К. Заньковецька. Щось невимовно дивне, неописане трапилось. Це був такий тріумф українського слова, якого воно більш ніколи не зазнавало. М. К. Заньковецька, цей велетень і талант, розгорнула перед публікою такі дивні риси простоти й мистецтва, в яких ця столична публіка, звикла до штучного і через те блискучого виконання імператорських артистів, потонула в тій божественній, художній простоті гри артистки.[4] — про тріумф Марії Заньковецької після прем'єри п'єси «Наймичка». |
|||||
— Микола Садовий |
Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми.[5] |
|||||
— Марко Кропивницький |
Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени — ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва і нічим не поступаються знаменитостям — Щепкіну, Мочалову, Соловйову, Нєдєліну. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам'ять на все життя.[6] |
|||||
— Костянтин Станіславський |
Примітки
- ↑ Корифеї у своїй хаті. Архів оригіналу за 2015-02-08. Процитовано 2015-02-08.
- ↑ Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— С. 70
- ↑ Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія До 150-річчя з дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької. Архів оригіналу за 2015-02-08. Процитовано 2015-02-08.
- ↑ Заньковецька Марія Костянтинівна. Державний архів Кіровоградської області. Процитовано 24 грудня 2020. / ДАКО, ДІФ, «Спогади про Івана Карпенка-Карого» (авт.-упор. Р. Пилипчук), 1987, с. 45, інв. №8288
- ↑ 10 фактів з життя Марії Заньковецької. Фотографії старого Львова. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ М. К. Заньковецька. Ніжинський коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Процитовано 24 грудня 2020.
Джерела
- Заньковецька Марія Костянтинівна. Енциклопедія сучасної України. Процитовано 23 грудня 2020.