Мідянка Петро Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{othernames|Мідянка}} {{Особа | ім'я = Мідянка Петро Миколайович | Зображення = Petro Midianka 2015.jpg | О...
 
доповнення
Рядок 3: Рядок 3:
| ім'я = Мідянка Петро Миколайович
| ім'я = Мідянка Петро Миколайович
| Зображення = Petro Midianka 2015.jpg
| Зображення = Petro Midianka 2015.jpg
| Опис = Я — Петрос Обертос,<br/>угророс карпатороджений<br/>від вітця Міклоша,<br/>від Руси Карпатської{{sfn|Крюґер|2020|с=19}}.
| Опис =
| wikipedia = Мідянка Петро Миколайович
| wikipedia = Мідянка Петро Миколайович
| source =
| source =
Рядок 11: Рядок 11:


== Цитати ==
== Цитати ==
{{Q|Цитата = В поезії немає поколінь, вона не знає старших чи молодших. [[Поезія]] є позапоколіннєвою, анґельскою, безтілесною в цьому сенсі{{sfn|Крюґер|2020|с=19}}.}}
{{Q|Цитата = Постмодерну не властива сакральність. Якби наш постмодерн досяг бодай «бойчукістів», я б зняв з голови крисаню, яку, до речі, ніколи не одягав<ref name="інтерв'ю_2011"> [https://rozmova.wordpress.com/2013/01/19/midyanka-pid-mene-ne-napyshut/ Петро Мідянка: Під мене не напишуть ні Андрухович, ні Дереш, ні Карпа]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Постмодерну не властива сакральність. Якби наш постмодерн досяг бодай «бойчукістів», я б зняв з голови крисаню, яку, до речі, ніколи не одягав<ref name="інтерв'ю_2011"> [https://rozmova.wordpress.com/2013/01/19/midyanka-pid-mene-ne-napyshut/ Петро Мідянка: Під мене не напишуть ні Андрухович, ні Дереш, ні Карпа]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Стиль поета — це не лише певна доза діалектизмів, це світ законів і субординацій, який далебі не з хаосу<ref name="інтерв'ю_2011"/>.}}
{{Q|Цитата = Стиль поета — це не лише певна доза діалектизмів, це світ законів і субординацій, який далебі не з хаосу<ref name="інтерв'ю_2011"/>.}}
{{Q|Цитата = Я вдосконалювався по-різному: у виборі тем, у специфіці лексики. Нині це не настільки важливо. Під мене не напишуть ні [[Андрухович Юрій Ігорович|Андрухович]], ні [[Любко Дереш|Дереш]], ні [[Карпа Ірена Ігорівна|Карпа]]. Я б під них щось стилізував, але це тільки стилізація, є ще психотропи творчости<ref name="інтерв'ю_2011"/>.}}
{{Q|Цитата = Я вдосконалювався по-різному: у виборі тем, у специфіці лексики. Нині це не настільки важливо. Під мене не напишуть ні [[Андрухович Юрій Ігорович|Андрухович]], ні [[Любко Дереш|Дереш]], ні [[Карпа Ірена Ігорівна|Карпа]]. Я б під них щось стилізував, але це тільки стилізація, є ще психотропи творчости<ref name="інтерв'ю_2011"/>.}}

== Цитати з віршів ==
{{Q|Цитата = Височієш, Петросе,<br/>як закинута піраміда<br/>старого Мадярорсаґу.<br/>Жалобна Тиса (бо — Чорна)<br/>тягне той чорний пантличок-машличок<br/>до підніжжя самої Чорногорії святої.<br/>Ти видиш, Петросе, П'ятру-Нямц на Волощині,<br/>бачиш Повчпетрі в цім аняорсаґу<br/>і затінюєш мене, малого Петроса<br/>Карпатороса — віри руської{{sfn|Крюґер|2020|с=18}}.}}
{{Q|Цитата = Я гомоном козацької голоти<br/>Перемузичу царських скрипалів.<br/>Впаду на струни, як тяжка задума,<br/>Затисну посох у руках обох<br/>І поділюсь веселістю і сумом.<br/>Бо [[пісня]] — то мій справжній бог.<br/>І божевілля — то не горна кара.<br/>Лиш музика! Лиш безконечна путь!<br/>
Простує Ведель трактом, як примара<br/>За ним незрячі лірники ідуть{{sfn|Крюґер|2020|с=20}}.
|Коментар = «Артемій Ведель»}}

== Цитати про Петра Мідянку ==
{{Q|Цитата = За віршами Петра Мідянки можна укласти цілу Енциклопедію Центральної Европи, проте ця справа настільки ж марна, наскільки і безґлузда — бо там, де [[Енциклопедія]] потребує безлічі томів, поезії достатньо лише одного{{sfn|Крюґер|2020|с=17}}.
|Автор = [[Вано Крюґер]]}}
{{Q|Цитата = Ми живемо у дивний час: коли хтось настільки природній, як Мідянка, вважається фруктом екзотичним{{sfn|Крюґер|2020|с=17}}.
|Коментар = з презентації «Луйтри в небо»
|Автор = [[Герасим'юк Василь Дмитрович|Василь Герасим'юк]]}}
{{Q|Цитата = Петро Мідянка не боїться [[Знання]] і не боїться [[Віра|Віри]]. Іншими словами, не боїться пафосу, не боїться пристрасті, не боїться [[життя]]. Не боїться Петро Мідянка і [[Сміх|сміху]]{{sfn|Крюґер|2020|с=18}}.
|Коментар =
|Автор = Вано Крюґер}}
{{Q|Цитата = Поезія Петра Мідянки — це безконечне тривання [[Мова|мови]], язика, гір, рік, рослин, людей «звичайних» і видатних — їхній безконечний вир курсує довкола Петроса Карпатороса, котрий скрупульозно записує їх усіх у ''Книгу Буття'' — цей вир, ця пульсація і цей запис і є ''привітання життя''{{sfn|Крюґер|2020|с=20}}..
|Коментар =
|Автор = Вано Крюґер}}
{{Q|Цитата = Читаючи поезію Петра Мідянки, розумієш, що центром [[Україна|Українського]] [[Всесвіт|Всесвіту]] є Карпати, а сам Петро Мідянка — центральним поетом української мови — в сенсі перебування в цьому центрі{{sfn|Крюґер|2020|с=19}}.
|Коментар =
|Автор = Вано Крюґер}}


== Примітки ==
== Примітки ==
{{примітки}}
{{примітки|2}}

== Джерела ==
* {{книга|автор =Вано Крюґер |заголовок =Розчахнута квітка |місто =Київ |видавництво Laurus |рік=2020 |сторінок =128 |isbn =978-617-7313-47-1|ref =Крюґер}}


{{Шевченківська премія з літератури}}
{{Шевченківська премія з літератури}}

Версія за 15:04, 29 березня 2021

Мідянка Петро Миколайович
Я — Петрос Обертос,
угророс карпатороджений
від вітця Міклоша,
від Руси Карпатської[1].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Мідя́нка Петро́ Микола́йович, псевдонім Ропет Камідян (нар. 14 травня 1959 р.) — український поет, педагог, член Національної спілки письменників України. Член Українського ПЕН.

Цитати

  •  

В поезії немає поколінь, вона не знає старших чи молодших. Поезія є позапоколіннєвою, анґельскою, безтілесною в цьому сенсі[1].

  •  

Постмодерну не властива сакральність. Якби наш постмодерн досяг бодай «бойчукістів», я б зняв з голови крисаню, яку, до речі, ніколи не одягав[2].

  •  

Стиль поета — це не лише певна доза діалектизмів, це світ законів і субординацій, який далебі не з хаосу[2].

  •  

Я вдосконалювався по-різному: у виборі тем, у специфіці лексики. Нині це не настільки важливо. Під мене не напишуть ні Андрухович, ні Дереш, ні Карпа. Я б під них щось стилізував, але це тільки стилізація, є ще психотропи творчости[2].

Цитати з віршів

  •  

Височієш, Петросе,
як закинута піраміда
старого Мадярорсаґу.
Жалобна Тиса (бо — Чорна)
тягне той чорний пантличок-машличок
до підніжжя самої Чорногорії святої.
Ти видиш, Петросе, П'ятру-Нямц на Волощині,
бачиш Повчпетрі в цім аняорсаґу
і затінюєш мене, малого Петроса
Карпатороса — віри руської[3].

  •  

Я гомоном козацької голоти
Перемузичу царських скрипалів.
Впаду на струни, як тяжка задума,
Затисну посох у руках обох
І поділюсь веселістю і сумом.
Бо пісня — то мій справжній бог.
І божевілля — то не горна кара.
Лиш музика! Лиш безконечна путь!

Простує Ведель трактом, як примара
За ним незрячі лірники ідуть[4]. — «Артемій Ведель»

Цитати про Петра Мідянку

  •  

За віршами Петра Мідянки можна укласти цілу Енциклопедію Центральної Европи, проте ця справа настільки ж марна, наскільки і безґлузда — бо там, де Енциклопедія потребує безлічі томів, поезії достатньо лише одного[5].

  Вано Крюґер
  •  

Ми живемо у дивний час: коли хтось настільки природній, як Мідянка, вважається фруктом екзотичним[5]. — з презентації «Луйтри в небо»

  Василь Герасим'юк
  •  

Петро Мідянка не боїться Знання і не боїться Віри. Іншими словами, не боїться пафосу, не боїться пристрасті, не боїться життя. Не боїться Петро Мідянка і сміху[3].

  — Вано Крюґер
  •  

Поезія Петра Мідянки — це безконечне тривання мови, язика, гір, рік, рослин, людей «звичайних» і видатних — їхній безконечний вир курсує довкола Петроса Карпатороса, котрий скрупульозно записує їх усіх у Книгу Буття — цей вир, ця пульсація і цей запис і є привітання життя[4]..

  — Вано Крюґер
  •  

Читаючи поезію Петра Мідянки, розумієш, що центром Українського Всесвіту є Карпати, а сам Петро Мідянка — центральним поетом української мови — в сенсі перебування в цьому центрі[1].

  — Вано Крюґер

Примітки

Джерела

  • Вано Крюґер. Розчахнута квітка. — Київ: 2020. — 128 с. — ISBN 978-617-7313-47-1