Реформація: відмінності між версіями
м →Про Реформацію: вікіфікація |
Friend (обговорення | внесок) |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
== Про Реформацію == |
== Про Реформацію == |
||
{{Q |
{{Q |
||
| Цитата = Досвід минулих часів свідчить, що не буває змін релігій без одночасних змін у державному устрої і що бідняки, нероби та бродяги часто користуються ними як приводом для того, щоб захопити добро багатих.<ref>''Черняк Е.Б.'' Жандармы истории (контрреволюционные интервенции и заговоры). — Москва: Международные отношения, 1969. — С. 9.</ref> |
|||
⚫ | | Цитата = Папа та імператор [Священної Римської імперії] були дискредитовані, позаяк перебували в цілковитому незнанні нових земель [Америки]; тому вони легко могли помилятися й в інших питаннях. Люди почали ставити питання про авторитет католицької церкви, що прискорило прихід Реформації.<ref>''Пензенский, А. А.'' Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 86</ref> |
||
| Коментар = звернення до Нідерландських штатів (1559) |
|||
⚫ | |||
| Оригінал = |
|||
| Автор = [[Філіп II]], король Іспанії}} |
|||
{{Q |
{{Q |
||
| Цитата = В 1522 р. Лютер надрукував німецький переклад Нового Завіту, а в 1534 р. — повний переклад [[Біблія|Біблії]]. З Лютера почалось рішуче ''протестантство або реформація'' (переміна) в церкві римській, від котрої відпала половина Західної Європи. Зараз за Лютеровим перекладом видруковані були англійські (з 1524 p.), французько-швейцарський (1535), голландський (1537), шведський (1541), фінський (1548), данський (1550), польський (1561, 1565) і т. д. Фінський переклад лютеранських церковних книг і Біблії були перші книги на мові фіннів, також само було і з лютерськими книгами на мовах литовській і естонській, котрі тáк стали письменними і урятовані були від загибелі. […] Отак-то вільний церковний рух проти римської церкви з думкою всесвітньою послужив до освячування всяких мов і національностей. |
| Цитата = В 1522 р. Лютер надрукував німецький переклад Нового Завіту, а в 1534 р. — повний переклад [[Біблія|Біблії]]. З Лютера почалось рішуче ''протестантство або реформація'' (переміна) в церкві римській, від котрої відпала половина Західної Європи. Зараз за Лютеровим перекладом видруковані були англійські (з 1524 p.), французько-швейцарський (1535), голландський (1537), шведський (1541), фінський (1548), данський (1550), польський (1561, 1565) і т. д. Фінський переклад лютеранських церковних книг і Біблії були перші книги на мові фіннів, також само було і з лютерськими книгами на мовах литовській і естонській, котрі тáк стали письменними і урятовані були від загибелі. […] Отак-то вільний церковний рух проти римської церкви з думкою всесвітньою послужив до освячування всяких мов і національностей. |
||
| Автор = [[Михайло Драгоманов]], «[http://litopys.org.ua/drag/drag20.htm Чудацькі думки про українську національну справу]»}} |
| Автор = [[Михайло Драгоманов]], «[http://litopys.org.ua/drag/drag20.htm Чудацькі думки про українську національну справу]»}} |
||
{{Q |
{{Q |
||
| Цитата = Таким чином і в Україні, як то ми бачили і в інших європейських та слов'янських народів, реформація покликала до життя народню мову, як мову літературну. До того часу літературною мовою була в нас мова церковно-слов'янська, як у народів католицьких – латина. Це тільки з часу реформації прийнято в Україні мовою літературною живу народню мову, і стали вже нею писати книжки; до цієї доби не маємо ані одної книжки, писаної живою [[українська мова|українською мовою]].<ref>Огієнко Іларіон. Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 172</ref> |
| Цитата = Таким чином і в Україні, як то ми бачили і в інших європейських та слов'янських народів, реформація покликала до життя народню мову, як мову літературну. До того часу літературною мовою була в нас мова церковно-слов'янська, як у народів католицьких – латина. Це тільки з часу реформації прийнято в Україні мовою літературною живу народню мову, і стали вже нею писати книжки; до цієї доби не маємо ані одної книжки, писаної живою [[українська мова|українською мовою]].<ref>Огієнко Іларіон. Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 172</ref> |
||
| Коментар = «Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви». |
| Коментар = «Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви». |
||
| Автор = [[Іларіон (Огієнко)]]}} |
| Автор = [[Іларіон (Огієнко)]]}} |
||
{{Q |
|||
⚫ | | Цитата = Папа та імператор [Священної Римської імперії] були дискредитовані, позаяк перебували в цілковитому незнанні нових земель [Америки]; тому вони легко могли помилятися й в інших питаннях. Люди почали ставити питання про авторитет католицької церкви, що прискорило прихід Реформації.<ref>''Пензенский, А. А.'' Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 86</ref> |
||
⚫ | |||
== Примітки == |
== Примітки == |
Поточна версія на 21:05, 9 січня 2021
Реформація (від лат. reformatio — «перетворення», «виправлення») — церковно-релігійний і громадсько-політичний рух у Європі, який очолив Мартін Лютер. Мав за мету оновлення християнства, набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви й Папи.
Про Реформацію[ред.]
Досвід минулих часів свідчить, що не буває змін релігій без одночасних змін у державному устрої і що бідняки, нероби та бродяги часто користуються ними як приводом для того, щоб захопити добро багатих.[1] — звернення до Нідерландських штатів (1559) |
|||||
— Філіп II, король Іспанії |
В 1522 р. Лютер надрукував німецький переклад Нового Завіту, а в 1534 р. — повний переклад Біблії. З Лютера почалось рішуче протестантство або реформація (переміна) в церкві римській, від котрої відпала половина Західної Європи. Зараз за Лютеровим перекладом видруковані були англійські (з 1524 p.), французько-швейцарський (1535), голландський (1537), шведський (1541), фінський (1548), данський (1550), польський (1561, 1565) і т. д. Фінський переклад лютеранських церковних книг і Біблії були перші книги на мові фіннів, також само було і з лютерськими книгами на мовах литовській і естонській, котрі тáк стали письменними і урятовані були від загибелі. […] Отак-то вільний церковний рух проти римської церкви з думкою всесвітньою послужив до освячування всяких мов і національностей. |
|||||
— Михайло Драгоманов, «Чудацькі думки про українську національну справу» |
Таким чином і в Україні, як то ми бачили і в інших європейських та слов'янських народів, реформація покликала до життя народню мову, як мову літературну. До того часу літературною мовою була в нас мова церковно-слов'янська, як у народів католицьких – латина. Це тільки з часу реформації прийнято в Україні мовою літературною живу народню мову, і стали вже нею писати книжки; до цієї доби не маємо ані одної книжки, писаної живою українською мовою.[2] — «Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви». |
|||||
— Іларіон (Огієнко) |
Папа та імператор [Священної Римської імперії] були дискредитовані, позаяк перебували в цілковитому незнанні нових земель [Америки]; тому вони легко могли помилятися й в інших питаннях. Люди почали ставити питання про авторитет католицької церкви, що прискорило прихід Реформації.[3] |
|||||
— Найджел Герд і Ґордон Кіт Талл, англійські історики, праця «The Beginning of European Supremacy» |
Примітки[ред.]
- ↑ Черняк Е.Б. Жандармы истории (контрреволюционные интервенции и заговоры). — Москва: Международные отношения, 1969. — С. 9.
- ↑ Огієнко Іларіон. Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 172
- ↑ Пензенский, А. А. Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 86