Маринович Мирослав Франкович: відмінності між версіями
шаблон |
доповнення |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
{{Q|Цитата = Гельсінські угоди давали можливість збирати звинувачення на адресу радянської влади, яка взяла на себе певні зобов’язання, підписавши цю угоду.<br/>Ідея надзвичайно проста: у наших деклараціях не треба було навіть ставити питання, що ми виступаємо проти радянської влади, ми виступали проти порушень [[Права людини|прав людини]], а оскільки таких порушень було безліч, то одразу ставало зрозуміло – ця держава несправедлива, ця держава злочинна<ref name="radiosvoboda">[https://www.radiosvoboda.org/a/28101879.html «Путінський режим є реінкарнований чекістський режим» – Маринович]</ref>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Дисиденти зробили дуже багато. Але, попри те, що фактично з 1989 року у Європі Східній, з 1991 року в Радянському Союзі, утворилась зовсім інша реальність, все ж посткомуністичні «зуби дракона» не були виполоті до кінця. Насправді вірус залишився у світовому організмі і дав зараз оце нове своє поріддя<ref name="radiosvoboda"/>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Західна Європа повинна зрозуміти, що її забавки в соціалістичні ідеї дуже небезпечні, вона мусить визнати злочинність путінської системи. Якщо [[Європа]] хоче, щоб ми пошанували її біль, вона мусить пошанувати наш біль.<br/>Світ мусить врешті-решт засудити цю комуністичну систему<ref name="radiosvoboda"/>.}} |
|||
{{Q |
{{Q |
||
| Цитата = На першому місці для мене — захист молодого покоління. Воно унікальне у своїй нерадянськості. Це перше покоління негомосовєтікусів. І головне — не кинути його під танки. Бо в [[Україна|Україні]] так уже було не раз, що цвіт патріотичний виростав, а якась чергова армія його стинала. Зберегти це покоління є пріоритетом, навіть якщо доведеться закрити [[Євромайдан|Майдан]]. |
| Цитата = На першому місці для мене — захист молодого покоління. Воно унікальне у своїй нерадянськості. Це перше покоління негомосовєтікусів. І головне — не кинути його під танки. Бо в [[Україна|Україні]] так уже було не раз, що цвіт патріотичний виростав, а якась чергова армія його стинала. Зберегти це покоління є пріоритетом, навіть якщо доведеться закрити [[Євромайдан|Майдан]]. |
||
| Автор = журнал «Країна» №205 за 16.01.2014<ref>[http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ninishnya-opoziciya-ce-ne-te-z-chim-ya-hochu-jti-v-majbutne-miroslav-marinovich/536142 «Нинішня опозиція – це не те, з чим я хочу йти в майбутнє» - Мирослав Маринович]</ref>}} |
| Автор = журнал «Країна» №205 за 16.01.2014<ref>[http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ninishnya-opoziciya-ce-ne-te-z-chim-ya-hochu-jti-v-majbutne-miroslav-marinovich/536142 «Нинішня опозиція – це не те, з чим я хочу йти в майбутнє» - Мирослав Маринович]</ref>}} |
||
{{Q|Цитата = Путінський режим – це реінкарнований чекістський режим Радянського Союзу з певними особливостями, але ці особливості не відіграють засадничого значення. Це реінкарнована радянська система, а це означає, що боротьба незавершена<ref name="radiosvoboda"/>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Що дисидентський рух, що потім боротьба за незалежність, що перша «Революція на граніті», що [[Помаранчева революція]], що Революція гідності – все це є одна і та сама основа ціннісна субстанція. У ній – свобода людини, народу, свобода релігії. Все зібрано в одне – це [[гідність]] людини, прагнення жити розквітлим, свідомим, національним, релігійним, суспільним життям. І це все – однаковий пакет цінностей.<br/>Я вважаю, що це просто покоління з покоління передає один одному естафету. І ми так йдемо в [[майбутнє]] далі<ref name="radiosvoboda"/>.}} |
|||
{{Q|Цитата = Я боюся перебільшити значення дисидентів у падінні Радянського Союзу, тому що багато чинників зіграло роль, у тому числі геополітичних. Політика Рейгана була важлива, бо СРСР не міг витримувати тогочасну гонку озброєнь.<br/>Але дисидентський рух мав величезне значення у тому, що він підважував головну силу радянського режиму, який тримався на страхові і облуді<ref name="radiosvoboda"/>.}} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 16:41, 10 грудня 2020
Мирослав Маринович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мирослав Франкович Маринович (нар. 1949) — український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, віце-ректор Українського Католицького Університету.
Цитати
Гельсінські угоди давали можливість збирати звинувачення на адресу радянської влади, яка взяла на себе певні зобов’язання, підписавши цю угоду. |
Дисиденти зробили дуже багато. Але, попри те, що фактично з 1989 року у Європі Східній, з 1991 року в Радянському Союзі, утворилась зовсім інша реальність, все ж посткомуністичні «зуби дракона» не були виполоті до кінця. Насправді вірус залишився у світовому організмі і дав зараз оце нове своє поріддя[1]. |
На першому місці для мене — захист молодого покоління. Воно унікальне у своїй нерадянськості. Це перше покоління негомосовєтікусів. І головне — не кинути його під танки. Бо в Україні так уже було не раз, що цвіт патріотичний виростав, а якась чергова армія його стинала. Зберегти це покоління є пріоритетом, навіть якщо доведеться закрити Майдан. |
|||||
— журнал «Країна» №205 за 16.01.2014[2] |
Путінський режим – це реінкарнований чекістський режим Радянського Союзу з певними особливостями, але ці особливості не відіграють засадничого значення. Це реінкарнована радянська система, а це означає, що боротьба незавершена[1]. |
Що дисидентський рух, що потім боротьба за незалежність, що перша «Революція на граніті», що Помаранчева революція, що Революція гідності – все це є одна і та сама основа ціннісна субстанція. У ній – свобода людини, народу, свобода релігії. Все зібрано в одне – це гідність людини, прагнення жити розквітлим, свідомим, національним, релігійним, суспільним життям. І це все – однаковий пакет цінностей. |
Я боюся перебільшити значення дисидентів у падінні Радянського Союзу, тому що багато чинників зіграло роль, у тому числі геополітичних. Політика Рейгана була важлива, бо СРСР не міг витримувати тогочасну гонку озброєнь. |
Примітки
|